Такі свята заходять до полтавської хати нечасто. Славні дати в житті славних людей рідного краю – невіддільні від нашої минувшини, дня сущого і прийдешнього. Гожий ювілей народної артистки України Наталії Хоменко – наше з вами надбання.
Мої знайомини з Наталією Хоменко – гра наввипередки зі спогадами. Ще школярем уполював в обласній бібліотеці запис пісні «Маруся Чураївна». На аудіокасеті був напис олівцем: «Вик. з. а. У. Н. Хоменко». У такий спосіб хтось ніби зашифрував, що пісню Валентина Міщенка на вірші Надії Хоменко виконує солістка Полтавської обласної філармонії, заслужена артистка України Наталія Хоменко. Мине років п’ятнадцять, і саме від мене, телефоном, Наталія Сергіївна, виступаючи в Карлівці, дізнається, що в рік 20-ліття нашої незалежності стала народною артисткою України.
На запрошення Германа Юрченка майже два роки обточував у Полтавській обласній філармонії майстерність артиста, який веде концерти. Мої перші гастрольні маршрути – з легендарною «Чураївною», з титульним ансамблем у творчому житті Наталії Хоменко. І якщо дехто з філармонійного колективу доволі скептично прийняв за конферансьє говіркого хлопчину (мовляв, не до його хисту з метрами на «Ікарусі» по області роз’їжджати), то з Наталією Сергіївною та з її «Чураївною» ми потоваришували. Дружимо й досі. Колись мандрували разом полтавськими ґрунтовими дорогами, згодом – українськими шосе, нині – уже міжнародними автострадами.
У конферансу як особливого і, на жаль, раритетного сьогодні естрадного жанру є свої традиції, правила та закони, порушувати які – моветон у цьому мистецтві. Анонс кожного номера програми – чи не найголовніший обов’язок конферансьє. Знаю, що Наталія Сергіївна – за подавання ведучим необхідних відомостей про артиста вже після його виступу. Для мене представлення в концерті народної артистки України Наталії Хоменко – головний монолог конферансу. Тому, коли вона на сцені, спочиваю душею і «до», і «після». Ще й імпровізую, додаючи до державних титулів Наталії Сергіївни заслужені епітети. Вона свариться. Одначе, як правило, усе одно на моє виходить…
Нині народна артистка України Наталія Хоменко – в особливій знадобі для українського національного мистецтва. Її авторитет як співачки широкого репертуарного діапазону – беззаперечний. У мистецьких колах її знає кожен, звідусіль вона своя: і в рідній філармонії, і в академічному обласному театрі, і в легендарному хорі імені Г. Верьовки, і на філологічному факультеті Полтавського педагогічного університету, який успішно закінчила. Супроти шоу-вумен і шоу-менів, які професійно вдають, що люблять мистецтво (і чи мистецтво?) в собі, а насправді щоразу спростовують теорію Станіславського, вона – еталон, приклад, взірець. І в підборі концертного строю (як застелиться хусткою – зоря сходить, нема ради!), і в поведінковій тактиці з публікою (шануючи людину, а не ранг), і в щоденній службі у величному храмі української пісні (для якого вона ж і обпалила не одну наріжну цеглину).
Тож Наталія Хоменко може стати до помочі сотням молодих і юних, яких попервах приваблює світло естрадних софітів. Вона, як консерваторський професор, усе б їм розповіла – і та сотня змарніла б до десятка. Вона би пригостила їх своїм артистичним хлібом – і в її уявному «молодіжному» цеху лишилися б одним одні, лише найвідданіші, готові на чернецтво заради рідної пісні. Наталія Сергіївна – із вельми не численної гільдії майстрів сцени, які, коли й стануть навчителями для юні, то спочатку розкажуть їм усю правду про заливні дощі та сім вітрів співацької долі, а вже потім повідають про найбільшу втіху – співати для земляків.
По тім слові вітаю Вас, моя дорога й безмежно люба Артистко! Чекаю нових пісенних одкровень, бо ж горизонти Вашого «широкого репертуарного діапазону» – без кінця!
Від редакції. Зоряни приєднуються до численних вітань, які надходять в ці дні на адресу Наталії Хоменко. З роси і води Вам, вельмишановна Наталіє Сергіївно!
Гліб КУДРЯШОВ
Кандидат наук із соціальних
комунікацій, доцент кафедри журналістики ПНПУ імені В. Г. Короленка, член НСЖУ
[1]