Заслужений майстер народної творчості України Ольга Літус нещодавно зателефонувала в редакцію “Зорі Полтавщини”, щоб поділитися радісною новиною: в Києві, у Національному музеї літератури України, розгорнуто виставку її флорамозаїчних об’ємних панно під назвою “Сичі в гаю перекликались”. І там же під час урочистого відкриття експозиції майстриню чекав сюрприз: їй вручили сертифікат Національного реєстру рекордів України. Тим самим визнано, що пані Ольга створила найбільшу кількість картин із насіння гінкго білоби. На виставці представлено 36 панно, 16 із них виготовлено із більш як 500 насінин гінкго білоби, а в інших використано насіння й кісточки ще 14 видів рослин, які вирощені в Україні. Ця техніка створення картин – її унікальний винахід у сучасному народному мистецтві, він запатентований два роки тому. А навесні ми розповідали читачам про чергову, уже сьому, персональну виставку майстрині у прес-центрі Полтавського художнього музею (Галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка.
Та виявилося, що не стільки про столичні сюрпризи, хоч і дуже приємні, хотіла розповісти нам Ольга Вікторівна, ще більше її вразило ось що:
– Уявляєте – це вперше в моєму житті таке сталося. Людина пообіцяла підтримку і дотримала свого слова! Виставку в Києві організував і профінансував депутат обласної ради Валерій Прядко, я не змогла б це зробити на свою пенсію.
Так, пам’ятаємо: на виставці майстрині в березні Валерій Прядко, вітаючи її, сказав, що сприятиме в організації закордонних виставок Ольги Літус, бо це справжнє українське, тим паче полтавське, диво повинен бачити світ.
І справді: хіба мало наших митців чули подібні обіцянки від чиновників, депутатів у моменти урочистостей, коли вони і справді були дуже вражені якимось із виявів таланту, і в необережному захваті висловлювали наміри допомагати їм і підтримувати в подальшій реалізації. А затим усе швидко забувалося. Говорити ж – не те саме, що діяти…
Валерій Григорович на ці сентенції відповідає:
– Мене виставка Ольги Вікторівни, її роботи дуже вразили. Я багато їжджу по світу, буваю в музеях дуже відомих і менш відомих, але ніде не бачив нічого подібного. І це все створює наша землячка, полтавка, – для мене це було важливо. Тож і пообіцяв, що ми показуватимемо ці роботи, максимально розширюючи географію виставок. І ось відкрили експозицію в Києві, наступного року, дай Бог, це буде закордонний вернісаж. Гінкго білоба – дерево родом із Китаю, тому я хотів би повезти туди виставку, щоб Ольга Вікторівна її й показала. Ще мене захоплює її бажання творити, незважаючи на труднощі, не зупиняючись на досягнутому. Тож підтримуватиму її максимально.
Валерій Прядко привіз для “Зорі Полтавщини” фото зі столичних урочистостей і навіть відеозапис дійства в Національному музеї літератури України, де разом із ним Ольгу Літус вітали генеральний директор музею Галина Сорока, народний депутат України Сергій Каплін. А наша землячка, член-кореспондент АМ України, заслужений діяч мистецтв, народний художник України Віра Баринова-Кулеба висловила не лише своє захоплення творчістю майстрині, а й наголосила, що кожне зернятко з її картин проросло пагонами любові, бо кожне зернятко народжує й народжує життя. А земля полтавська народжує таланти, і Віра Іванівна не могла не сказати присутнім про те, що саме завдяки одному із небайдужих полтавців ця виставка представлена киянам.
Яскраво й святково сяють кольорові зернятка в картинах, і не посвячений у таємницю їх створення глядач не відразу й зрозуміє, з чого “виросли” ці квіти, пташки, півники, качечки, рибки. Панно майстрині говорять триптихами –”Ще треті півні не співали”, “Зозуля кувала, правдоньку казала”, “Думи мої – квіти”… І найцікавіші із зернят – насіння гінкго білоби, які їй дарує, до речі, голова Полтавського відділення Українського ботанічного товариства, доцент Полтавської державної аграрної академії, заслужений винахідник України Віктор Самородов. І вони дбайливо вирощені вже тут, у Полтаві. Цікаво, що реліктова рослина ginkgo biloba є ровесником динозаврів, які ходили по землі 270 мільйонів років тому! Нині у дикому вигляді гінкго зустрічається у східній частині Китаю. У Піднебесній насіння гінкго білоби широко використовується в кулінарії і медицині. Цілющим вважається і віялоподібне листя рослини, яке нагадує сплетені серця, що символізують єдність душ двох закоханих. І йому присвятив свій вірш всесвітньо відомий поет-романтик Йоганн Вольфганг Гете.
Ольга Літус використовує також насіння й кісточки кавуна, дині, огірка, вишні, абрикоси, сливи, аличі, обліпихи, проса. В її картинах вони приклеєні до основи під кутом 35, 45 і 90 градусів, розписані трьома кольорами. Вона перша у світі почала створювати ці унікальні об’ємні панно у техніці флористичної мозаїки. За п’ятнадцять років, відданих цій непростій справі, їх уже бачили в Полтаві, Києві, Берліні, Москві. І вони варті того, щоб їх побачили і в інших містах різних куточків світу. Зернятка полтавської мисткині зцілюють не згірше кулінарних і медичних рецептів, бо цілющі щонайперше – для душі.
Лідія ВІЦЕНЯ
Журналіст
[1]