Минає 75 років відтоді, як у Полтаві гітлерівські окупанти розстріляли мирне населення. З цієї сумної дати біля пам’ятника Скорботній матері та братської могили зібралися родичі, близькі загиблих, ветерани війни і праці, молодь, представники єврейських громад.
– На цьому місці розстрілювали військовополонених, підпільників, євреїв – стареньких, дітей, жінок… Лише за національною ознакою. ООН назвала це геноцидом, – ділиться думками Леонід Сухарь, голова Полтавської єврейської громади. – 23 листопада щороку збираємось на цьому місці, щоб наступні покоління пам’ятали трагедію.
– Тут поховані мої дідусь і бабуся, життя яких обірвали фашистські кулі, – додає полтавець Володимир Вселюбський. – Зі слів батька знаю, що вбивали людей і гітлерівці, і місцеві поліцаї, які їм служили… У могилі лежать і євреї, і цигани, і українці, і росіяни. Сьогодні люди зібралися вшанувати їхню пам’ять.
23 листопада 1941 року нацисти вчинили масовий розстріл мешканців Полтави і військовополонених на місці розташування концтабору на вулиці Пушкарівській. Загалом у братській могилі знайшли спочинок понад десять тисяч наших земляків – жертв фашизму.
– За два роки фашистської окупації в Полтаві загинуло понад 18200 людей, з них близько 6 тисяч – єврейської національності, – зазначив на скорботному мітингу голова Київської районної ради Полтави Сергій Синягівський. – А того трагічного листопадового дня 41-го окупанти зібрали під приводом близько 5 тисяч людей. Вони були розстріляні. Очевидці говорили, що дві доби по тому звідси линули стогони, земля ворушилася, там були засипані живі… Коли чуємо розповіді про ті події, робиться моторошно. Сьогодні віддаємо шану безневинно закатованим, вічна їм пам’ять.
На мітингу виступили голова Громадської ради при ОДА Володимир Голуб, письменник-історик Віктор Дмитренко, керівник Єврейського фонду “Хесад Нефеш” Світлана Москвітіна та інші.
Пам’ять розстріляних і закатованих вшанували хвилиною мовчання. Учасники мітингу читали авторські вірші, ділилися спогадами. Прозвучали поминальні молитви за єврейським звичаєм…
Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”
[1]