Хоча в багатьох агроформуваннях області сільськогосподарський рік уже завершується, у ТОВ “Агрофірма “Маяк” Котелевського району, де основою господарювання є тваринництво, він не закінчується ніколи. Товариство загалом обробляє 11 тисяч гектарів землі і дає роботу тисячі працівників. Агрофірма “Маяк” – це найпотужніший роботодавець і найбільший у районі платник податків. Мабуть, не випадково агроформування має таку назву. Адже воно є справжнім Маяком, на який варто рівнятися, з якого варто брати приклад. Сільгосптовариство працює прозоро, своєчасно й сповна розраховується з пайовиками за оренду землі, без затримок виплачує працівникам достойну заробітну плату. Тут успішно розвивається рільництво, новітні технології впроваджуються у тваринницькій галузі, ефективно працює переробка, налагоджено фірмову торговельно-роздрібну мережу. Загалом “Маяк” має свої особисті, багато в чому особливі, властиві тільки йому стиль і методи господарювання.
Осінньо-польові роботи у “Маяку” майже закінчено. Залишається зібрати кількасот гектарів кукурудзи, яка в цьому році дає близько 100 центнерів з гектара, й завершити зяблеву оранку з внесенням органічних добрив. До речі, близько 35 тисяч тонн органіки вже працює на майбутній урожай.
Ще майже 15 тисяч тонн потрібно вивезти на поля. Саме такі роботи зараз виконують механізатори Анатолій Салашний і Сергій Кравченко, які за робочий день вносять у грунт до 2,5 тисячі тонн органічних добрив. Потужностей нового 650-сильного NEW HOLLAND, який за одну ходку перевозить 50 тонн добрив, вистачає і на значно більші обсяги – до 4 тисяч тонн за добу. Мінеральні добрива тут застосовують хіба що за нагальної потреби. Скажімо, щоб “витягти” весною озимину.
– Міндобрива ми практично не використовуємо. Дотримуємося відпрацьованих сівозмін і вносимо органіку, значні площі відводимо під багаторічні трави й загалом під кормову групу культур. До кожного поля у нас індивідуальний підхід, у залежності від його потенціалу, – зазначив заслужений працівник сільського господарства України, директор ТОВ “Агрофірма “Маяк” Вячеслав Прийма.
До мінеральних добрив тут ставляться з розумною засторогою. Керівництво агроформування усвідомлює, що від того, яку продукцію споживатиме населення, надто діти, таким і буде здоров’я нації.
– Я сам і моя сім’я купуємо нашу продукцію, а це – яйця, овочі, хлібобулочні вироби, сало й копченості, крупи, олія, м’ясо й ковбаси, у магазинах власної мережі “Рідне село”, і мені не все одно, що ми споживаємо, – каже Вячеслав Іванович. – Саме тому в агрофірмі на всіх етапах виробництва сільськогосподарської продукції відповідні фахівці здійснюють лабораторний контроль її якості. До того ж чи може навіть найпотужніше агроформування за нинішньої економічної нестабільності купувати високоякісні оригінальні добрива? Навряд чи. А значить, купують сурогати. Зі всіма наслідками їх застосування для грунтів і нашого із вами здоров’я…
“Годувальниця” – це особлива стратегія
[1]Телятниця Любов Корнаш, завідуюча МТФ “Годувальниця-2” Людмила Олійник.
Агрофірма “Маяк” орендує землі на території Котелевської селищної та 4 сільських рад району, які об’єднують 7 сіл. У кожному такому селі є тваринницька ферма. І це теж особливість господарювання “Маяка”, бо ферма – це постійна зайнятість селян, а значить, і фінансове благополуччя їхніх сімей та соціальна стабільність громади. Побувавши на кількох фермах, побачили, що, незважаючи на вже існуючу високотехнологічність тваринницької галузі агроформування, практично повсюди на МТФ і ТФ відбувається реконструкція чи будівництво тваринницьких приміщень, впровадження новітніх технологій.
– Переробка – це тяжкі гроші. Ми визначили для себе один із найскладніших напрямків – виробництво молока. Це вже історично, десятиліттями так склалося, що Котелевський край – молочний. Корівка споконвіків тут була годувальницею. Тож ми продовжуємо традиції. Щодоби нині виробляємо 65 тонн молока екстракласу, яке використовується для виробництва продуктів дитячого харчування. Така молокосировина затребувана практично всіма молокозаводами, тож проблем із реалізацією не виникає, – говорить Вячеслав Прийма. – Саме тому ми вкладаємо значні кошти в подальший розвиток тваринництва і з оптимізмом дивимося в майбутнє.
Уже до кінця поточного року в “Маяку” планують щодоби надоювати по 70 тонн молока, а в перспективі – 90 тонн. Для цього в агроформуванні є необхідні передумови: достатня потужність доїльних залів, наявність приміщень для утримання ВРХ, а відтак і можливість збільшення поголів’я, є й потенціал продуктивності корів. До речі, середньорічний надій від кожної корови становить 10 тисяч кілограмів.
Оскільки в агрофірмі робиться наголос на замкнутий цикл виробництва, то у планах – налагодження власної переробки молока.
***
На тваринницькій фермі у Козлівщині, де трудяться 16 працівників, нас зустріла завфермою Христина Кива. Вона розповіла, що на безприв’язному утриманні у віці від 6 до 12 місяців тут загалом знаходяться на відгодівлі 589 голів ВРХ. Добре збалансований раціон годівлі забезпечує вагомий добовий приріст худоби.
На відгодівельній ТФ №5 у селі Велика Рублівка – 17 працівників. Завфермою Олена Римкіна зазначила, що на безприв’язному утриманні тут “набирають вагу” близько 1000 голів ВРХ. Забезпечення кормостола відбувається з допомогою тріолета – кормозмішувача голландського виробництва. Коли тварини набирають у вазі 500 кілограмів, їх здають на власний м’ясокомбінат.
Молочно-тваринницький комплекс “Годувальниця-2”, введений в експлуатацію у 2012 році, вражає своїми масштабами й грандіозністю. Тут у всьому відчувається європейський рівень: чи тваринницькі приміщення й доїльний зал “паралель” для одночасного видоювання 28 корів, де всі процеси комп’ютеризовані, автоматизовані й дозовані, чи будинок тваринника, де для працівників створено належні побутові умови. Тут є приміщення, де можна відпочити й пообідати, прийняти душ. Сніданки, обіди й вечерю в агроформуванні готують у центральній їдальні, а потім централізовано розвозять по виробничих підрозділах. Вартість повноцінного якісного обіду – 5 гривень, сніданку й вечері – по 3 гривні. Є на МТФ і гуртожиток для тих, хто цього потребує. Неподалік комплексу – кормотік, де заготовлено вдосталь кормів. До речі, в цьому році тут уперше законсервували в рукавах близько 1000 тонн жому.
Однак найбільшу увагу сторонніх відвідувачів звертає своєрідний “дитсадок для теляток”, де в індивідуальних будиночках від народження і до 80-денного віку утримується близько 200 голів молодняку ВРХ.
– Перші 3 дні життя телят випоюємо з соски, далі – з відерця, по 5 літрів, двічі в день. Уже з 4-го дня телята, окрім молока, отримують і стартовий комбікорм, – розповідає завідуюча комплексом Людмила Олійник. – На 80-й день середня вага теличок становить 94, а бичків – 98 кілограмів. Перевага такого методу утримання молодняку – це відсутність контакту з хворими тваринами й загартування, набуття ними імунітету. З першого дня життя закладається і майбутня продуктивність худоби. Теличці треба давати молоко цільне й у достатній кількості.
Надої на кожну фуражну корову по “Годувальниці-2” нині становлять 29 кілограмів, а влітку були до 35. Весь виробничий процес на комплексі забезпечує 30 фахівців.
Молочнотоварний комплекс “Годувальниця-1”, що в Котельві, впроваджений в експлуатацію у 2006 році. Загалом на фермі – близько 1100 голів ВРХ, з них 880 – дійні корови. Ведеться тут і будівництво 2 приміщень для безприв’язного утримання худоби, що дасть можливість збільшити поголів’я на 300 корів. Паралельно з будівництвом приміщень на фермі виконується ремонт доріг. На “Годувальниці-1” ми побували в сучасному доїльному залі, де якраз тривав процес доїння. Як зазначала заступник завідуючої ферми Наталя Олефіренко, облік надоїв і вся інша інформація щодо поголів’я ведеться в комп’ютерному режимі. Видоювання однієї корови триває приблизно 3,5 хвилини, а всіх корів видоюють приблизно за 5 годин. Доїння відбувається 3 рази на добу. Ферма обладнана збірниками – охолоджувачами молока загальною ємністю 40 тисяч кілограмів. За добу загалом надоюють 24 тонни молока. Є тут і “дитяче містечко” майже на 400 теляток.
Варто зауважити, що працівники тваринницьких ферм та інших виробничих підрозділів, у яких ми побували, привітні й усміхнені. А це є ознакою задоволення людей умовами праці й зарплатою. Наприклад, механізатор тваринницької ферми з 14-річним стажем Григорій Андрєєв на моє запитання, чи задоволений зарплатою, зауважив: “У місті ще спробуйте знайти роботу, щоб за неї так платили. Я знаю, бо в мене діти в Полтаві працюють”.
У Великій Рублівці буде басейн, а сільські громади все-таки мають об’єднуватися
[2]Вячеслав Прийма, сільський голова Козлівщини Тетяна Пронь.
– Ми сумлінно сплачуємо податки для того, щоб селищна й сільські ради могли самостійно вирішувати свої проблеми, – наголосив Вячеслав Прийма у відповідь на моє запитання щодо фінансової підтримки соціальних об’єктів. – Я вважаю, що зараз місцеві бюджети не потребують укладання якихось незрозумілих угод. Ліпше буде, якщо сільгосппідприємства працюватимуть прозоро, сплачуватимуть належні податки й цими грошима, за рішеннями місцевих рад, розпоряджатимуться на свій розсуд місцеві громади.
Варто зазначити, що за десять місяців поточного року агрофірма “Маяк” сплатила до бюджетів селищної та сільських рад близько 14 мільйонів гривень податків. Однак при цьому сільгосппідприємство не відмовляється від відповідальності за розвиток соціальної сфери на селі. Що, власне кажучи, ми почули й побачили під час спілкування Вячеслава Прийми з головами сільських рад.
– Агрофірма “Маяк” орендує по нашій сільраді близько 2 тисяч гектарів земель і є основним наповнювачем нашого бюджету, а це близько одного мільйона гривень, – розповідає сільський голова Козлівщини Тетяна Пронь. – Окрім цього, ми користуємося їхнім приміщенням і спільними зусиллями, за кошти “Маяка” й сільради, робимо там капітальний ремонт. Торік агрофірма перекрила дах будівлі, а в цьому році виконують роботи з переведення паливного котла на тверде паливо. Ми є самодостатньою сільрадою, дотацій і субвенцій від держави не отримуємо. Водночас у співпраці з агрофірмою підтримуємо наші школу й дитсадок. Також придбали та встановили дитячий ігровий майданчик поблизу Будинку культури, купили й музичну апаратуру. А ще – виділили 200 тисяч гривень на ремонт сільських доріг, – додала Тетяна Пронь.
– У нас прекрасні ділові стосунки з агрофірмою “Маяк”. Наші доходи формуються практично з податків цього агроформування. Починаючи з липня, маємо перевиконання бюджету на 50–60 відсотків, – зазначив Великорублівський сільський голова сільради Юрій Гриценко. – За умов співфінансування з “Маяком” проведено ремонт сільського Будинку культури, на що агроформуванням виділено 290 тисяч гривень. До речі, в нас працюють художні хорові й танцювальні колективи, які здобувають заслужене визнання на різних конкурсах художньої самодіяльності. У дитсадку теж проведено реконструкцію. Ми вже відкрили дві групи. Нині завершуємо підготовку до відкриття третьої. Зараз у дошкільному закладі – 50 вихованців, очікують місця ще 23 дитини. Плануємо також відкрити в дитсадку басейн. Це обійдеться мільйонів у 2–3. Звісно ж, допомогти нам пообіцяв Вячеслав Іванович. Власне кажучи, це наш спільний проект. А ще разом з агрофірмою “Маяк” ми в цьому році відремонтували дорогу й міст на Трюханівці. Якщо сільському бюджету це обійшлося в 113 тисяч, то “Маяку” – приблизно в 600 тисяч гривень.
На високому рівні у Великорублівській сільраді й підтримка спорту. І теж не без допомоги “Маяка”. Скажімо, місцева футбольна команда “Рідне село” є однією з кращих у районі. До речі, й сам сільський голова Юрій Гриценко, який 16 років поспіль очолює сільську громаду, грає в футбол за команду ветеранів. Гідний рівень має й місцева баскетбольна команда.
Якщо є гроші, їх потрібно ефективно використовувати. Тільки матеріальної допомоги учасникам АТО, мешканцям села (на лікування) та ліквідаторам аварії на ЧАЕС (з нагоди 30-ї річниці техногенної катастрофи) сільрадою надано 45 тисяч гривень. А ще Великорублівська сільрада надала близько 960 тисяч гривень субвенції районному бюджету. Таким чином допомогла у фінансуванні ДЮСШ, ЦРЛ, відділів освіти й культури, Територіального центру соціальної служби, Центру соціальних служб сім’ї та молоді й іншим районним і селищним структурам.
Зайшла мова й про децентралізацію та об’єднання сільрад у територіальні громади. Як зазначив Юрій Гриценко, це питання вже обговорювалося з головами 5 навколишніх сільрад. Були проведені й громадські опитування, сходки. Позитивну відповідь щодо об’єднання дала великорублівцям тільки Ковалівська сільрада. Самодостатні сільради не прагнуть до цього, зазначив Юрій Дмитрович.
– І все-таки сільські ради мають об’єднуватися, – підсумував Вячеслав Прийма. – Наше агроформування працює прозоро, тож сільради чи територіальні громади можуть прогнозувати надходження коштів до своїх бюджетів і планувати їх використання на свій розсуд. Буде це ремонт доріг, забезпечення тепла в школах та дитсадках, підтримка закладів культури, медицини чи будівництво соціальних об’єктів. Тут питання лише в грамотному й професійному підході до витрат. Загалом використання коштів має бути на постійному контролі громад. На жаль, не всі сільські голови й бухгалтери мають відповідний фаховий рівень, а підвищити його практично ніде. Тож є такі сільські голови, які через чинне законодавство бояться витрачати кошти навіть на вирішення нагальних проблем сільських громад.
Кожен має своє свято
[3]Будівельники Андрій Марченко, Олександр Коросташов, Андрій Кукуруза, Іван Тріщенко, Віталій Піддубний.
Оскільки ми побували в “Маяку” напередодні професійного свята сільгоспвиробників, була нагода запитати, як відзначатимуть його в агрофірмі? Відповідь почули дещо особливу, нестандартну. Загалом у “Маяку”, нагадаю, трудяться тисяча працівників більш як 150 професій. Оскільки власне професійне свято мають далеко не всі фахівці, скажімо, в календарі відсутні дні айтішника, охоронця, економіста чи агронома, тут вирішили виправити таку несправедливість. І створили власний календар професій, до якого, крім уже встановлених свят, внесли святкові дні для всіх категорій своїх працівників. Тож протягом року в агрофірмі вшановують із професійним святом кожного працівника, не лише висловлюють йому усну подяку, а й вручають подарунки, продуктові набори з продукції власного виробництва. Не забувають і про людей поважного віку, ветеранів агроформування, а таких близько 800 осіб. Кожен з них не залишається без подарунка й уваги керівництва сільгосппідприємства.
Дорога, яка веде до храму
[4]Настоятель Свято-Вознесенського храму Котельви отець Миколай.
ПРИ підтримЦІ агрофірми “Маяк” у Котельві протягом останніх 4–5 років ведеться будівництво Свято-Вознесенського храму. Звісно ж, церква будується за кошти прихожан, однак при цьому основну фінансову допомогу надає агрофірма “Маяк”, каже настоятель храму отець Миколай. Хоча в духовній обителі поки що немає іконостасу, та прихожани йдуть до церкви. Хтось прагне очистити душу, комусь потрібна моральна підтримка й бодай тимчасовий захист від негараздів сьогодення… Адже саме церква нині має найвищий рівень довіри серед українців. Вірять люди й настоятелю святої обителі отцю Миколаю, який підтримував котелевців, бійців АТО з інших регіонів на буремному сході.
Зараз настоятель Свято-Вознесенського храму Котельви отець Миколай уже й не згадає, скільки разів із власної ініціативи та з благословення митрополита Полтавського і Миргородського УПЦ Филипа він побував у зоні АТО. Каже, що перші 10 поїздок ще можна вести якийсь облік. Коли ж їх кількість переходить за 2–3 десятки, тоді на перший план виходить щось інше, більш важливе – відчуття, що, крім матеріальної, бійці потребують ще й духовної підтримки, вважає священик.
– Ще на початку воєнних дій на Донбасі я їздив у зону АТО з представниками районної влади. Адже там, на передовій, хлопці були мало не голі, босі й простоволосі, – розповідає отець Миколай. – Тож працівниці швейного цеху агрофірми “Маяк” шили для них тепле обмундирування. Возили також бронежилети й тепловізори, продукти харчування від прихожан, агрофірми, котелевської громади. Дещо пізніше на своєму авто возив у Донецьку, Луганську області для котелевських і полтавських хлопців, які служили в 95-й і 92-й аеромобільних бригадах, адресну допомогу. Виконував також обов’язки капелана: приймав сповіді, здійснював причастя, морально підтримував військових.
І чужому навчайся, і свого не цурайся
[5]Гончар Євген Євтушенко.
Цієї істини дотримується в повсякденному житті й у роботі директор ТОВ “Агрофірма “Маяк” Вячеслав Прийма. Він постійно підвищує професійний рівень і стимулює до цього команду однодумців, фахівців вищої й середньої керівних ланок сільгосптовариства. Відвідуючи світові чи європейські аграрні форуми, Вячеслав Іванович завжди намагається запозичити щось нове, високотехнологічне й цікаве і обов’язково впровадити у виробництво в своєму рідному “Маяку”, де на керівних посадах працює вже понад 15 років. Останній приклад – американські індивідуальні будиночки для телят і європейські технології утримання молодняку ВРХ.
Вимогливий до себе й до керівників підрозділів, спеціалістів, він водночас простий і відкритий для рядових працівників, пайовиків господарства. У цьому ми переконалися під час об’їзду тваринницьких ферм, коли трапився такий випадок: побачивши директорське авто, якийсь чоловік, як потім з’ясувалося, пайовик господарства, зупинив його посеред дороги й розповів керівнику агрофірми про свої проблеми. У відповідь отримав обіцянку про допомогу.
Вячеслав Прийма має власну точку зору на всі процеси, що відбуваються в державі.
– Ми кардинально змінили своє ставлення до політики, розділивши на дві складові: бізнес чи агровиробництво й політику. Стосовно ринку землі, то, на мою думку, цей процес потрібно або взагалі припинити, або ж розпочати. Хитати людей у різні боки непотрібно. У першу чергу люди не розуміють, що робити із землею. Такий аморфний стан – сприятливе середовище для різного роду маніпуляторів. Надто з огляду на нинішню бідність людей, – вважає директор агрофірми.
Якщо ще кілька років тому в області тривав курс на газифікацію населених пунктів, то нині йде рух у зворотньому напрямку. Підприємства, надто в селах, переводять системи обігріву приміщень на твердопаливні котли. Аналогічна ситуація і в агрофірмі “Маяк”.
– Можна сказати, що ми досягли енергетичної незалежності. У нас вже рік, як переведені й працюють на альтернативному паливі – пожнивних рештках, соняшниковому лушпинні та інших відходах сільгоспвиробництва – 7 котелень, які обігрівають приміщення та підігрівають воду на двох МТФ, м’ясокомбінаті, хлібозаводі, в 2 офісах і теплиці. Тобто всі виробничі приміщення агрофірми обігріваються без використання природного газу, – розповідає Вячеслав Прийма. – Тепер можемо давати рекомендації чи допомагати в цьому питанні нашим сільрадам, школам, дитсадкам…
У всьому підтримувати своє, рідне – це для Вячеслава Прийми свята справа. Тому й допомагає будинкам культури та дитсадкам, підтримує дитячі й дорослі футбольні клуби. І радіє не стільки їхнім перемогам у спортивних турнірах, скільки тому, що футболісти – це свої, місцеві люди, працівники агроформування, які долучилися до здорового способу життя. Звісно, додають наснаги й добрі результати. Як ось, скажімо, виховали свого майстра спорту з пауерліфтингу Богдана Костюка.
Якось звернувся до Вячеслава Прийми Євген Євтушенко з Козлівщини, який разом із дружиною Ларисою більше 15 років займається гончарством. Подружжю хотілося б розширити виробництво, але для цього потрібне приміщення з підведеною 380-вольтною лінією електромереж. Така напруга необхідна для облаштування електропечі для випалювання глиняних виробів. У агрофірмі вирішили допомогти. І ось уже Євген Євтушенко обживається у просторому будиночку…
Підтримав Вячеслав Прийма й видавництво книги з краєзнавства, яку написав місцевий учитель історії Дмитро Сарнавський. До речі, невдовзі в агрофірмі “Маяк” з’явиться власний інтернет-сайт, де знайдуть своє місце цікаві розвідки й напрацювання історичного та культурно-мистецького спрямування.
Соціальна, виробнича політика агроформування спрямована на молодь. Вже зараз понад 50 відсотків кадрів – молодше 40-річного віку. Сільгосппідприємство готове навчати майбутніх працівників, а у разі потреби – забезпечувати їх житлом.
Так живуть і працюють у ТОВ “Агрофірма “Маяк” Котелевського району. Тут залучають нове й ефективне, не забувають добрі трудові традиції, вивчають історію краю – з тим, щоб мати достойне сьогодення і впевнено рухатися вперед.
Людмила ДАЦЕНКО.
[6]