Небагатолюдно, але щиро й піднесено було на Соборному майдані минулої неділі, де біля пам’ятника гетьману Івану Мазепі зібралися організатори, учасники й гості Х, ювілейного, фестивалю “Мазепа-фест”. До відкриття музичного дійства на Співочому полі імені Марусі Чурай ще залишався час, тож усі встигли набутися в цьому сакральному куточку Полтави, де під срібні дзвони Свято-Успенського кафедрального собору Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) воскресає наша правдива минувшина: по один бік майдану біліє стінами музей-садиба основоположника сучасної української літератури Івана Петровича Котляревського, по інший – високо піднімає в правиці гетьманську булаву нескорений Іван Мазепа.
Біля пам’ятника великому державному діячу, фундатору храмів, просвітителю і меценату було святково. Молодь тримала величезне синьо-жовте полотнище, лунали патріотичні пісні.
Підтримка двох міністерств
Ще до початку мітингу журналісти поспілкувалися з міністром культури України Євгеном Нищуком і міністром молоді та спорту України Ігорем Ждановим. Обидва міністерства – співорганізатори ювілейного “Мазепа-фесту” й підтримали його фінансами. Це перша допомога влади за всю історію фестивалю, в якій з 2012 року тривала вимушена перерва. Цікаво, що для “голосу двох Майданів” Євгена Нищука “Мазепа-фест” є, за його словами, “рідним” фестивалем.
– “Мазепа-фест” – один із тих легендарних фестивалів, які за будь-яких складних умов у сучасній Україні працювали на відродження національних традицій і, зрештою, нашої незалежності, – сказав він. – Поряд із “Червоною рутою”, “Рок-Екзистенцією” “Мазепа-фест” не просто близький мені за духом, а й рідний за історією – свого часу я неодноразово був його ведучим. На цьому фестивалі в 2005 році ми презентували фільм Олеся Янчука “Залізна сотня”, в якому я знімався. “Мазепа-фест” асоціюється у мене з побратимами, з якими ми в найпекельніші для мітингувальників моменти стояли на Майдані. Впевнений, що слава відродженого фестивалю повернеться. Новий поштовх отримає наша рок-музика, яка затихла в Україні, що було спричинено політичною ситуацією, свідомим руйнуванням української живої музики. Я дуже радий стояти зараз біля пам’ятника Івану Мазепі, бо знаю, що кожен черговий “Мазепа-фест” був боротьбою за постать гетьмана. Власне, цей фестиваль пов’язаний не просто з нашою культурою, а з нашою державністю.
Міністр молоді та спорту Ігор Жданов розповів, що очолюване ним відомство підтримало проведення “Мазепа-фесту” саме за рахунок коштів, передбачених на національно-патріотичне виховання: “Ми вважаємо, що такі фестивалі, як “Мазепа-фест”, “Бандерштат”, – це серйозний внесок у національно-патріотичне виховання молоді. Тож закликаємо його організаторів уже сьогодні готувати проект на наступний рік, бо конкурс у нас відбуватиметься у листопаді-грудні. І тоді ми знайдемо значно більше коштів для підтримки цього фестивалю”.
Нова традиція
Цього разу вперше директором “Мазепа-фесту” став організатор фестивального руху в Україні, один із фундаторів ГО “Творча Майстерня Етно Толока” наш земляк Данило Данилейко. Утім перше слово на відкритті свята біля пам’ятника Івану Мазепі по праву тримав почесний засновник фестивалю, ініціатор спорудження пам’ятника гетьману, голова обласного об’єднання ВТ “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка, народний депутат України кількох попередніх скликань Микола Кульчинський.
– Чому ми тут? – звернувся він до присутніх. – Ми закладаємо велику традицію, яка поведе наш фестиваль у подальші роки. Це початок фестивалю із вшанування великого гетьмана України Івана Мазепи. На кожному фестивалі ми збирали кошти на цей пам’ятник, отож всі – музиканти, глядачі – причетні до того, що він тут постав. Тепер черга реалізувати іншу частину нашого задуму – щоб пам’ятник став місцем духовного, культурного поклику українців до свободи, до незалежності, до того, щоб ми більше ніколи не піддалися ворогу й були єдині в своєму пориві мати власну державу.
Особливо зворушливими митями на зібранні стало освячення біля пам’ятника Івану Мазепі українського прапора. “Боже, очисти нас грішних і помилуй нас…” – летіло над залитим осіннім сонцем майданом. Чин освячення звершили священики на чолі з секретарем керуючого Полтавською єпархією УПЦ КП протоієреєм Іваном Орловським. Він окропив усіх присутніх свяченою водою і поділився враженнями від здійсненої за день до того поїздки на схід України, де йому також довелося освячувати український прапор: “Там ще недавно майорів триколор, а вчора був піднятий наш український прапор. Це символ того, що Україна відроджується”. Майдан на ці слова відгукнувся миттєво – зазвучавши хвилею оплесків…
“Бог і Батьківщина”
Певним підсумком усього сказаного перед бронзовим образом великого гетьмана став виступ унікального українського гурту “Хорея Козацька”, який виконує музику Руси-України різних епох (від Середньовіччя – до героїчних пісень ХХ століття), створеного сучасним кобзарем, лірником, мистецтвознавцем Тарасом Компаніченком.
Перед тим, як полинула над Соборним майданом пісня на зболені слова Івана Мазепи “Всі покою щиро прагнуть”, виконавець нагадав, що збереглася вона в доносі Василя Кочубея. Отож, як не парадоксально, маємо з тих підступних писань навіть користь – збереження артефактів історії. “Дума актуально звучить і в наш час, особливо це стосується попередніх правителів України. Але застерігає вона й нинішню національну еліту, закликає об’єднуватися в ім’я національних інтересів”, – наголосив заслужений артист України Тарас Компаніченко.
Авжеж злободенно звучать Мазепині рядки: “Всі покою щиро прагнуть, А не в єден гуж всі тягнуть…” Чи інші – “През незгоду всі пропали. Самі себе звоювали…” За живе зачепило авторське продовження Тарасом Компаніченком гетьманових слів про те, що українців зневажливо мужиками називають: “Мужиками називають шляхетний народ наш козацький, мужиками, черкесами, западноросами, хохлами, хохлушами, мазепами, петлюрами, бандерами, помаранчевими, майданутими, рагулями, жлобами і прочая, прочая, прочая…”
Повернула “Хорея Козацька” присутніх на Соборному майдані й у гарячий для українців початок ХХ століття, коли піднялася чергова хвиля боротьби за нашу державу й незалежність. Акапельно гурт виконав пісню на слова Романа Купчинського (музика Михайла Гайворонського) “За рідний край, за нарід свій!”, яка вперше прозвучала в 1918 році. У ній патріотів, які йдуть у бій, благословляє “Могучий дух Мазепи”.
– “Deus et Patria” – “Бог і Батьківщина” – написано на наших прапорах від давніх-давен й дотепер, – сказав Тарас Компаніченко. – І передаймо ці незаплямовані прапори, цю незаплямовану зброю нашим нащадкам, щоб вони гідно передали її наступним поколінням для оборони нашої святої землі, наших прав та вольностей.
Ці слова були своєрідною передмовою автора до його пісні “Киріє елейсон” (з грецької “Господи, помилуй”, бере початок від молитов єрихонських сліпців). “Ми мечами і огнем Геть поганців проженем! Щоб воскресла Вкраїна, Наша рідна Відчизна!..” – співав разом із “Хореєю Козацькою” Соборний майдан.
Фестиваль майже без глядачів
Після урочистого покладання квітів до пам’ятника Івану Мазепі учасники зібрання рушили до пам’ятника Великому Кобзареві, до підніжжя якого також лягли квіти. Надалі на учасників і гостей фестивалю чекали Співоче поле імені Марусі Чурай і відкриття Х “Мазепа-фесту”.
І, на жаль, саме наступні події фестивального дня багатьом принесли розчарування. Як урочисте підняття освяченого біля пам’ятника Іванові Мазепі прапора, так і промови почесних гостей та виступи кількох десятків місцевих (“Дель Тора”, “Сестра Кері” і т. д.) та прибулих із різних міст України (“Очеретяний Кіт”, “PoliКарп” і т. д.) музичних гуртів побачили й почули небагато полтавців. Ситуацію трохи рятувала присутність військових, яких організовано запросили й для яких вхід на фестиваль був безкоштовним. На жаль, впродовж перших трьох годин на фестивалі не спостерігалося заявлених у програмі на цей час виставки українських видань, ярмарку майстрів народного мистецтва, козацьких забав.
Платний вхід на “Мазепа-фест” – новація Х фестивалю. Квиток пропонували за 50 гривень, із десятивідсотковою знижкою для студентів та пенсіонерів. Зі слів члена правління обласного об’єднання ВТ “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка Олега Пустовгара, близько 80 відсотків отриманих коштів було заплановано передати нашим бійцям АТО. Утім навряд чи з проданих квитків набіжить хоч якась прийнятна сума.
Що завадило полтавцям відвідати відроджений фестиваль – питання до роздумів для його організаторів. Реклама у ЗМІ була, відома саботажем патріотичних заходів полтавська міська влада цього разу виявила сприяння. Пожаліли полтавці 50 гривень чи вже й стільки зайвих не мають – тема невесела…
Утім сторінка Х “Мазепа-фесту” перегорнута. Залишається чекати наступного року й сподіватися, що наступний фестиваль справді можна буде назвати потужним культурним опором українців проти наслідків багатовікового зросійщення, потрібним і близьким кожному, незалежно від віку й музичних уподобань.
P. S. В одному з наступних номерів “Зорі Полтавщини” читайте інтерв’ю з лідером гурту “Хорея Козацька”, заслуженим артистом України Тарасом Компаніченком. Ітиметься і про висланих в Архангельську область його предків, і про витоки захоплення давньою українською музикою, про найтяжчі миті Революції Гідності, про те, що спонукало створити сучасну думу про битву на Савур-могилі…
Вікторія КОРНЄВА
Анна ВАСЕЦЬКА (фото)
“Зоря Полтавщини”
[1]