Свята Православна Церква вшановує Хрест Христів, благоговійно поклоняючись Йому як знаменню перемоги Божественної сили над смертю. Свято Воздвиження Животворящого Хреста Господнього встановлене на згадку про віднайдення та Воздвиження Хреста, на якому зазнав мук Спаситель. Щороку воно відзначається 27 вересня. “Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, і шануємо Хрест Твій Чесний, що ним Ти спас нас від неволі ворожої”, – звучить величання святині в храмах.
Знаменна подія відбулася за імператора Костянтина Великого, який першим із римських правителів припинив гоніння на християн. Одного разу, напередодні вирішальної битви, Костянтин відчув необхідність у надприродній допомозі для перемоги над ворогом. У цю важку хвилину він згадав про те, що його батько, імператор Констанцій, надавав заступництво християнам, і тому зважився звернутися з молитвою до Бога свого батька. І ось, коли він молився, побачив на небі сяючий хрест із написом на ньому “Цим переможеш!”
Одержавши перемоги в трьох війнах, Костянтин палко бажав відшукати Хрест, на якому був розіп’ятий Ісус Христос. У 326 році з цим дорученням він направив до Єрусалима свою матір, благочестиву царицю Єлену. Попри те, що вона була вже в похилому віці, за святу справу взялася з натхненням.
Тривалий час пошуки були безуспішними, бо ж багато років римські імператори-язичники намагалися повністю знищити в людстві спогади про священні місця, де постраждав за нас і Воскрес Ісус Христос. Врешті цариці Єлені вказали на одного старого чоловіка, який повідомив, що Хрест заритий там, де стоїть капище Венери. Капище зруйнували і, піднісши молитву, почали копати землю. Незабаром знайшли Гріб Господній і неподалік від нього три хрести, дощечку з написом “Ісус Назарянин, Цар Юдейський”, зроблену за наказом Пілата, і чотири цвяхи.
Патріарх Макарій по черзі став підносити хрести до важкохворої жінки. Від двох хрестів не відбулося ніякого чуда, коли ж поклали третій хрест, то вона в ту ж мить зцілилася. У цей же час неподалік якісь люди несли тіло для поховання. Тоді стали прикладати хрести на померлого, і коли поклали третій хрест, покійний ожив. Побачивши воскреслого, всі переконалися, що знайдено Животворящий Хрест.
Християни, які прийшли вшанувати Святий Хрест, просили Патріарха Макарія підняти Його, “воздвигнути”, щоб всі могли, хоча б здалеку, благоговійно побачити святиню. До Константинополя свята Єлена привезла частину Животворящого Древа й цвяхи. Рівноапостольний імператор Костянтин повелів спорудити в Єрусалимі великий храм на честь Воскресіння Христового, що включав у себе і Гріб Господній, і Голгофу. Храм будувався близько 10 років. Свята Єлена, на жаль, не дожила до його освячення. Вона померла в 327 році, а знаменна подія відбулася 26 (за н. с.) вересня 335 року. Наступного дня, 27 вересня, було встановлено святкувати Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста.
У нашому народі свято називають Здвиженням. Вважають, що з цього дня у лісі починають ховатися на зимову сплячку змії. За народним повір’ям, вони повзуть до вирію – загадкового теплого місця поблизу моря. Але ті з них, які кого-небудь покусали, отримують покарання – залишаються мерзнути в холодні осінні дні. Тож на Здвиження селяни ніколи не ходили до лісу.
Багато прислів’їв пояснюють, що саме відбувається у природі цього дня: “На Здвиження земля движеться ближче до зими”, “Хліба з поля до комори здвигнулися”, “Здвиження літо до зими здвигнуло”.
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.
[1]