Третьої п’ятниці вересня журналісти України традиційно запалять у сутінках свічки на знак пам’яті про колег, що полягли, виконуючи свій громадянський і професійний обов’язок. Роковини загибелі Георгія Гонгадзе щоразу збирають траурну ходу, яка зі столичного Майдану Незалежності перетікає до Адміністрації Президента України.
Упродовж останніх двох десятиліть в Україні загинуло близько вісімдесяти наших колег, а з початком російсько-української війни статистика стала ще більш жорстокою. Тепер проти Правди на шпальтах та в ефірі працюють як внутрішні приховані, так і зовнішні відверті вороги України. Проти неї у центрі Києва тепер спрацьовує вибухівка, на передовій – куля снайпера.
Як заявив Голова Верховної Ради України Андрій Парубій, за період військового конфлікту на Донбасі, висвітлюючи військові дії, загинули дев’ять журналістів, ще п’ять – як військовослужбовці. Вони не могли стояти осторонь, коли вирішується доля їхньої держави. Багато журналістів пройшли жах і пекло полону.
У холі “Зорі Полтавщини” є меморіальна дошка, де викарбувано імена семи зорян, які полягли на фронтах Другої світової війни.
А з картотеки обласної організації Національної спілки журналістів України щороку кілька облікових карточок відкладаються вбік – нас полишають ветерани…
Шумить по вулиці Ватутіна в Полтаві Алея Журналістів. Густі крони молоденьких дерев тягнуться догори, червоніє стиглими гронами восени горобина. Так є і так буде: змінюватимуться покоління наших колег, лави поповнюватимуться талановитою молоддю, яка щороку цього дня покладатиме квіти до Пам’ятного знака на Алеї Журналістів. А ввечері запалюватиме свічки на підвіконні – своєрідні дороговкази-маяки для тих, хто не боїться журналістських тернів.
Вічна пам’ять полеглим за Правду, вічна слава загиблим у боях на фронтах за Незалежність, вічна вдячність тим, хто чесно відпрацював на ниві журналістики і пішов за обрій, виконавши своє призначення на цій землі. Пом’янімо їх усіх добрим словом сьогодні увечері!..
Зоряни.
[1]