Карла Лазаровича Цанткера згадуватимуть у Полтаві добрими словами й світлими думками ще довго. Відійшовши за межу вічності, він залишив у рідному місті справи, яким служив усе життя, і тисячі людей, яким свого часу відчинив двері у світ оригінальних рішень і творчих ідей.
Трудову діяльність Карл Цанткер розпочав на посаді технолога-машинобудівника цеху турбозапчастин Полтавського турбомеханічного заводу. Згодом став заступником начальника цеху, начальником відділу турбозапчастин і нарешті заступником головного інженера заводу. Як професіонала вищого ґатунку його запрошували на керівні посади – головного інженера Полтавського автоагрегатного заводу, головного інженера управління машинобудування Полтавського раднаргоспу.
У 1964 році у Полтаві засновано Науково-дослідний інститут хімічного обладнання, який очолив Карл Цанткер. А вже через кілька років інститут було визнано найавторитетнішою у Радянському Союзі науковою установою із питань технології виробництва емальованого обладнання для хімічних підприємств, генератором нових напрямів у хімічному машинобудуванні.
Багато полтавців пам’ятають Карла Лазаровича ще і як талановитого наставника. Викладаючи у ПолтНТУ імені Ю. Кондратюка, він майстерно використовував приклади з власного виробничого, організаційного та життєвого досвіду. І виховував своїм прикладом – людини принципової, високоорганізованої, тактовної. Йому було притаманне рідкісне за мірками нинішніх часів уміння поважати своїх співробітників і бути до них уважним.
Назавжди болісним залишиться для рідних Карла Цанткера нинішнє літо, коли вони зазнали непоправної втрати. Незатишно без свого наставника й тим, хто в різні роки переймав у нього професійний досвід, мав його за взірець. Тепер подякувати долі за знайомство з талановитою особистістю можна лише, зберігаючи світлу пам’ять.
Олександр ПЕРЕЦЬ
Співробітник ПАТ
“НДІ “ЕМАЛЬХІММАШ” і НТ “КОЛАН”
[1]