Це – одне з головних християнських свят, яке стверджує й оспівує триєдиність Всевишнього Бога: Бога-Отця – Творця Неба і Землі, Бога-Сина – Господа нашого Іісуса Христа, і Бога-Духа Святого – Господа Животворчого, що від Отця походить. Подія, яку прославляє свято, відбулася на п’ятдесятий день після Світлого Воскресіння Христового, тож його називають також П’ятидесятницею. Цього року свято припадає на 19 червня, а 20 червня християни відзначають День Святого Духа.
Коли настав десятий день після Вознесіння Господнього, євреї відзначали велике свято П’ятидесятниці, встановлене на згадку про Синайське законодавство. Всі апостоли з Богородицею та іншими учнями разом знаходилися в одній світлиці у Єрусалимі. Євангеліст Лука у книзі “Діяння святих апостолів” так описує події: “…нагло зчинився шум із Неба, ніби буря раптово зірвалася і переповнила увесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немовби огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав…”
Ці вогненні язики спалили в душах і серцях апостолів усе нечисте, всякий страх і побоювання, повністю переродили їх. Дух Святий нагадав їм усе, що вони коли-небудь чули від Господа Іісуса Христа, і дав їм нечувану світу мудрість і чудесний дар промовляти мовами різних народів.
Люди, які зібралися в Єрусалимі з усіх усюд на свято, були збентежені. Декому з тих, хто не розумів чужоземні мови, навіть здавалося, що учні Іісуса сп’яніли. Проте апостол Петро підвищив свій голос та виголосив таку сильну проповідь, що у той самий день прийняли хрещення близько трьох тисяч людей.
День Зішестя Святого Духа – це і є день народження християнської Церкви. Відтоді й дотепер вона кличе всіх людей словами апостола Петра: “Покайтеся, і нехай хреститься кожен з вас в ім’я Іісуса Христа для прощення гріхів, і приймете дар Святого Духа”.
Живоначальна Трійця – це найвеличніша таємниця. Свята Церква вчить нас, що Отець є Бог, Син є Бог, Святий Дух є Бог, але це не три Боги, а три Божественних лиця є один і той же Бог, тому що всі три лиця мають одне і те ж єство, одне і те ж Божество, одну владу, одну славу, одне поклоніння. Бог один. Іпостасі Святої Трійці не зливаються і не розділяються. І ця догматична істина є основою християнської віри. Важко і неможливо людському розуму повністю зрозуміти, що таке Бог Троїчний в Особах і Єдиний сутнісно. Як можуть бути три одним і один – трьома? Збагнути важко, але тому це і є Таїнство. Свята Церква вчить: будь-яка таємниця, що стосується Божества і духовного життя, пізнається і осягається самим життям людини через зусилля і через релігійний досвід.
У нашому народі здавна існує традиція прикрашати до Дня Святої Трійці будинки й храми зеленими гілочками та квітами. Звичай цей успадкований від Старозавітної Церкви, коли в день П’ятидесятниці помешкання прикрашали зеленню на згадку про те, як при Синайській горі все квітло й зеленіло в день отримання Моїсеєм скрижалей Закону. Сионська світлиця, де на апостолів зійшов Святий Дух, у той час, згідно зі звичаєм, теж була прикрашена гілками дерев і квітами.
Окрім того, за древніми традиціями нашого народу, три дні перед Трійцею і три після називаються Зеленими святами. Деякі тисячолітні обряди наших пращурів втрачені й призабуті, деякі були змінені чи спрощені, але народна пам’ять все ж таки зберегла бодай елементи й головні атрибути Зелених свят. Напередодні Зеленої неділі, у суботу, що називалася Клечаною, хату, подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням – зеленими гілками дерев. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, пижмою, лепехою.
Троїцьке зілля не викидали, а сушили, й у відварах із нього мили волосся, щоб не боліла голова, парили хворі ноги, клали під голову покійникові, “щоб йому і на тім світі пахло”. Особливо цінували зілля, освячене в церкві.
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.
[1]