У травні я вів плідну діяльність на законотворчій ниві. Також мені вдалося залучити кошти на благодійність. А в останній тиждень травня відвідав всі 26 територіальних громад Полтавського району.
Травень 2016 року, котрий розпочався Великодніми святами, також подарував можливість працювати більш ніж три робочі тижні. Проведено чимало роботи, тому звітую по блоках.
Робота у Верховній Раді
У два сесійних тижні травня інтенсивно працював на законодавчій ниві. Приємно, що позитивну оцінку моїй роботі дали ті, хто досліджує роботу парламенту. Зокрема спостерігачі Громадянської мережі “ОПОРА”, які проводять щомісячний моніторинг роботи депутатів-мажоритарників. Представники “ОПОРИ” визнали мене лідером серед мажоритарників від Полтавщини за кількістю поданих законопроектів. Із 8 законопроектів, які я подав на розгляд комітетів, 4 стосуються державного будівництва, та по одному з інших важливих сфер: гуманітарної, правової, економічної та галузевого розвитку.
Щоб закони не були відірваними від життя, після кожного прийому, кожної зустрічі з громадянами я занотовую нагальні проблеми своїх виборців. І в майбутньому беру їх за основу законопроектів. Приємно, що була відзначена щоденна праця, а не, як буває, дешевий популізм.
Ще про одне наболіле – нещодавнє підвищення зарплатні нардепам викликало неоднозначну реакцію з боку суспільства. Але варто знати, як народні обранці використають ці гроші. Бо важливо, не скільки ти заробляєш, а на що витрачаєш і кому допомагаєш. Тому звітуюся перед громадою.
Взагалі, якщо підвищувати зарплатню депутатам, які ухвалюють закони для всієї країни, то логічно було б збільшувати зарплати і тим людям, які виконують не менш важливу для держави роботу. Вчителям, які вчать та виховують наших дітей, медикам, які рятують від хвороб та зберігають здоров’я, рятувальникам, які ліквідовують пожежі та наслідки катастроф.
В Україні багато представників різних професій, праця яких має оцінюватися не нижче за роботу парламентаря. І коли ми говоримо про наближення до Європи, то, звичайно, хочемо передусім мати не європейські тарифи на газ, а щоб розмір заробітних плат був наближений до існуючих у Німеччині, Швеції чи бодай у сусідній із нами Польщі.
Щодо збільшення депутатської зарплати, то для мене важливо не те, що я отримаю більше грошей за роботу в парламенті, а те, що зможу допомогти більшій кількості людей. Якщо бути точним у цифрах, то зараз заробітна платня народного депутата зросла на 6109 гривень. Ще близько 5000 гривень додали на здійснення депутатських повноважень. Із цих коштів 4500 гривень цього місяця вже передав за зверненням ГО “Загиблих учасників бойових дій Полтавщини”. Ці гроші направлять на допомогу матерям загиблих полтавців. Це – найменше, що я можу для них зробити.
Також маю намір фінансово підтримати перевидання книги полтавського історика Віктора Ревегука “Національне відродження полтавського краю: тернистий шлях до свободи”, яка охоплює період визвольних змагань українського народу.
Частину коштів із зарплати витратив на ремонт “Форду-Транзит”, який із 2014-го по 2016 рік перебував у зоні АТО. Автівку використовували бійці добровольчого підрозділу “Карпатська Січ”, основу якого складають “свободівці”. Щоб відновити автомобіль, потрібно близько 20000 гривень, частину з яких вдалося відшукати мені, іншу частину вклали у ремонтні роботи небайдужі полтавські підприємці.
Звісно, кожен із моїх колег у парламенті вільний використовувати збільшення заробітної платні на власний розсуд. Я ж і надалі зобов’язуюся по мірі сил та можливостей фінансово допомагати втілювати у життя корисні для країни проекти, підтримувати полтавців у їхніх добрих справах та звітувати про використання коштів.
Робота в окрузі
Пленарних засідань в останній тиждень травня не було. А це значить, що була можливість активно попрацювати на окрузі, чим і займався. Разом із командою помічників та головами райради та райдержадміністрації відвідав всі територіальні громади Полтавського району.
Скрізь ми намагалися побачити, чим зараз живуть люди у цих селах. Тому заходили не тільки до голови сільради, але відвідали всі школи, клуби, ФАПи, амбулаторії та дитсадочки, спілкувалися з їхніми колективами. Не відкрию нового, якщо скажу, що в своїй більшості стан цих приміщень залишає бажати кращого. При цьому села обмежені у своїх бюджетах і не можуть собі дозволити капітального ремонту цих приміщень. Назву основні проблеми, з якими стикаються мешканці району.
Дороги у катастрофічному стані. Там, де райавтодор чи громада утримують, – терпимо, там, де не дійшли руки чи фінансування, – страх Божий.
Плоскі дахи всіх комунальних закладів (шкіл, дитсадків, клубів) – це пожирачі коштів. Щороку на ремонт смоляних дахів виділяють гроші з бюджету, але минає якийсь час, через перепад температур чи ще через щось утворюються тріщини, і вода знову заливає приміщення. Вихід один: міняти плоскі дахи на шатрові. Затратно, але це вже років на 20 чи 40, а то й більше, гарантований результат.
Там, де сільський голова і громада знайшли порозуміння із тими, хто обробляє їхні землі й заробляє на цьому, – там є залучення коштів на соціальні проекти. Там, де були неспроможні це зробити або спеціально чомусь уникали співпраці, – умови жахливі.
Який наслідок моїх поїздок по Полтавському району? Основне – намітив нові плани подолання тих негараздів, які побачив.
А для своїх котелевських виборців додам, що наразі розплутую аферу, пов’язану із збором молока. Той же “Гадячсир” через посередників заборгував селянам чималу суму за здане молоко і, вочевидь, борг повертати не збирається. Намагаюся навести лад і тут.
Тож, шановні мої виборці, представники полтавської громади, працюю далі, а ви можете сміливо звертатися до мене за допомогою. Я завжди стояв і буду стояти на захисті ваших інтересів.
Принагідно нагадую адресу моєї Центральної приймальні (36020, м. Полтава, вул. Паризької Комуни (нова назва – Пилипа Орлика), 20/1 (тел.: 50-88-48) та номер мого особистого мобільного – 067-574-05-56.
Незмінно вірний полтавській громаді –
ваш Юрій БУБЛИК,
народний депутат України.
(Друкується у порядку, визначеному Законом України “Про статус народного депутата України”).
[1]