У Полтаві в останню путь провели захисника України Мирослава Кабушка. 38-річний десантник героїчно поліг у Авдіївці на Донеччині. “Бійці 81-ї бригади відбивали атаку багатьох російських танків у промзоні Авдіївки”, – повідомили волонтери у соціальній мережі. Тут запеклі бої точаться вже котрий місяць поспіль. А для полтавців це ще й одна із трагічних сторінок війни на сході України, бо поблизу Авдіївки, на жаль, загинуло кілька наших земляків – найкращих синів своєї землі. Вони протистояли загарбникам – кремлівським найманцям.
Побратими полеглого Героя з Полтави називають його мужнім воїном. “Це сталось близько 23-ї години. Ще зранку ми разом були на нараді у ротного, наші позиції за 100 метрів одна від одної, – написав у соціальній мережі побратим загиблого бійця Сергій. – Коли до ротного принесли Славкин автомат, у мене в думках не було, що могло так статися, сподівався, поранений. Ми зараз на позиціях і навіть не маємо можливості провести його в останню путь. Хай земля йому буде пухом, а родині – наші щирі співчуття. Славік був Людиною з великої літери і відважним воїном”.
Панахиду за загиблим бійцем відслужили в Свято-Успенському кафедральному соборі УПЦ КП. Крім рідних, близьких та військовослужбовців на поминальну літургію прийшли сотні небайдужих полтавців.
38-річного Мирослава Кабушка мобілізували до Української армії у липні 2015 року. Але за рік напередодні він хотів піти служити у зоні АТО добровольцем, та чоловіка не взяли, оскільки виховував трьох дітей. Полеглий захисник України – син волонтера Олексія Михайловича Кабушка з ГС “Ліга громадських організацій “Громада Полтавщини”. У родині Кабушків лише батько знав, що син потрапив служити у штурмову батарею…
***
У селі Хейлівщина Чорнухинського району попрощалися із 41-річним захисником Вітчизни Андрієм Василенком. Військовослужбовець народився і виріс у Хейлівщині, закінчив місцеву школу. Пройшов строкову службу і трудився механізатором у місцевому СТОВ імені Чапаєва. До українського війська чоловік був мобілізований влітку 2014 року та направлений у військову частину міста Новоград-Волинський Житомирської області. Ніс службу в інженерно-будівельній роті.
У військовій частині солдат захворів, втім від госпіталізації відмовився. Патріот рідної землі, він не хотів, щоб у товаришів склалася думка, ніби він намагається відкараскатися від служби у зоні АТО, адже за тиждень бойовий підрозділ, у якому служив Андрій Василенко, мав відправитися у “гарячі точки” Донбасу.
Того трагічного дня Андрій Василенко був днювальним роти, як і зазвичай, ніс службу на посту в казармі. Інші військовослужбовці пішли на навчання, а коли повернулися, вже не застали Андрія живим. За даними медиків, причиною смерті бійця стала серцево-легенева недостатність.
***
Із 20-річним військовослужбовцем Дмитром Малетичем попрощалися у Решетилівці. Дмитро – учасник бойових дій на сході України, пройшов горнило Донецького аеропорту. Після демобілізації солдат підписав контракт і повернувся
до лав Збройних сил України. Військову службу проходив у складі 93-ї окремої механізованої бригади, що нині дислокується у селищі Черкаське на Дніпропетровщині.
Земляки розповідають, що Дмитро Малетич був патріотом України, товариським, енергійним, непосидючим. Після закінчення 9 класів Решетилівської гімназії
ім. І.Л. Олійника він здобув професію електрозварника-водія у Решетилівському професійному аграрному ліцеї, а потім продовжив навчання у Полтавському ПТУ № 4.
Дмитро Малетич загинув за трагічних обставин. Земляки-решетилівці зустрічали домовину з тілом Героя зі сльозами на очах, покладаючи на труну квіти. Поховали юнака з почестями на центральному кладовищі Решетилівки. Провести юнака в останню путь прибули голова обласної ради Олександр Біленький, керівники району і селища, бойові побратими, рідні, друзі, знайомі захисника Вітчизни. У райцентрі цей скорботний день оголосили днем жалоби.
Царство Небесне Героям і Вічний Спокій.
Ілона БОГАЧ
Журналіст
[1]