В останню неділю Великого посту Церква згадує про урочистий Вхід Ісуса Христа до Єрусалима. Цього року свято припадає на 24 квітня. У народі його називають Вербною неділею.
“Радій від радості, дочко Сіону, торжествуй, дочко Єрусалима: ось Цар твій гряде до тебе, праведний, Який спасає, лагідний, Який сидить на ослиці і на молодому ослі, сині під’яремної” (Зах. 9. 9) – цими словами пророк Захарія за 500 років до Різдва Христового передрік торжественний Вхід до Єрусалима Господа Ісуса Христа.
Після воскрешення Лазаря Ісус Христос вирушив до Єрусалима. Багато людей уже дізналися про чудесну подію і вийшли Йому назустріч. “Осанна Синові Давидовому! Благословен Грядущий в ім’я Господнє! Осанна у вишніх” (Мф. 21. 9), – лунало звідусіль. Утім урочистий Вхід Ісуса в Єрусалим був вступом Його на шлях хресних страждань.
Книжники і фарисеї, як і багато інших жителів Єрусалима, хотіли бачити в Ісусі Христі земного царя, наділеного владою звільнити народ від римського панування. Але в Своїй проповіді Господь говорив про Царство, яке не від світу цього (Ін. 18. 36). Про Царство Боже. Господь не бажав земної влади, і це було незрозумілим для оточуючих Його людей. Господь знав, що ті ж, які кричали Йому “Осанна!”, через кілька днів будуть кричати “Розіпни, розіпни Його!”. Він добре розумів, на яку лють здатні люди, котрі прагнули сповнення своїх земних, політичних та матеріальних надій і не думали про духовне.
Христос їхав на страждання, їхав на Голгофу з такою урочистістю, з якою після перемог царі їхали у свої царства. Він в’їжджав у Єрусалим не для того, щоб Йому служили, а для того, щоб послужити і віддати душу Свою за спасіння світу, в’їжджав не як Владика вселенної, а як останній слуга людей.
Свято торжественного Входу Ісуса Христа до Єрусалима належить до найдавніших у Східній Церкві. Свідчення про його відзначення сягають III століття. У богослужбових книгах воно має такі назви: Неділя Ваїй, Цвітна, Цвітоносна і Цвітоносія, а в народі ще: неділя Шуткова, Вербна чи Вербниця. Усі ці назви пов’язані зі звичаєм благословляти в церкві галузки.
В Україні в цей день за службою Божою віруючим роздають освячене віття верби. Тримаючи в руках перші весняні зелені гілки, ми прославляємо Спасителя як Переможця смерті. Вербове віття стає для нас знаком майбутнього воскресіння усіх нас із мертвих.
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.
[1]