Розпочалося вручення заохочувальних призів “Зорі Полтавщини”. У середу, 16 березня, до редакції завітали цьогорічні лауреати восьмої за ліком традиційної лотереї. Зустріч була, як завжди, теплою, щирою і корисною…
– Тут призи роздають? – із самого ранку таке запитання звучало в зорянському приміщенні.
Першим гостем став Микола Іванович Шажко з Селещини Машівського району, який виявився ще й земляком та колишнім сусідом нашої колеги.
– Сподівався виграти приймач, – жартує чоловік, – а додому повезу плед. Приїхав ранковою електричкою, де для пенсіонерів безплатний проїзд. У 1960-х роках я служив в армії на ядерному полігоні в Плесецьку Архангельської області. Є постанова Кабміну, щоб прирівняти нас до чорнобильців. У мене не вистачало підтверджень, зараз зібрав документи, передав народному депутату Андрію Реці, щоб пройшли через комітет з ядерної безпеки. Дошкуляють хвороби, лікування дороге, а пенсія невелика. Якби не витрати на ліки, – каже співрозмовник, – то якось викручувався б. Торік вісім разів лежав у лікарні…
“Зорю Полтавщини” загалом читаю років 20. Політикою цікавлюсь, тільки політики частенько обманюють… Пишіть більше про спорт, відомих особистостей, сільські проблеми ширше висвітлюйте, – висловив свої побажання Микола Іванович.
Володимир Павлович Чумак із дружиною Мотроною Федорівною завітали з Шишак.
– З 1973 року, відколи приїхав на Полтавщину з Росії, передплачую головну газету області, – розповідає чоловік. – Я родом із Кірова, а батько – полтавець, то сюди й повернувся і зустрів місцеву красуню. Працював у колгоспі механізатором, дружина – обліковцем, бухгалтером. Отримали житло, згодом і свій дім побудували. Маємо ділянку, господарство. Вивчили доньку, діждалися внуків…
– Газету любимо, читаємо всю – з першої до останньої сторінок, – продовжує Мотрона Федорівна. – Додатки, поради, розповіді про життя людей – цікавить усе. Газета хороша і потрібна. Доставляють вчасно, у нас гарні поштарі.
До розмови про поштовиків долучається Таїсія Миколаївна Ткаченко з Миргорода. Вона 40 років пропрацювала в галузі зв’язку. Починала кіоскером у Решетилівці, де народилася, потім – оператором поштового зв’язку, начальником відділення у Полтаві й Миргороді.
Її чоловік був військовим, доводилось переїжджати. Батьківською стежиною пішли й обидва сини. Один служив у зоні проведення АТО, тому матері близька військова тематика. Каже, “Зоря Полтавщини” тим і цікава, що різнопланова. Тут кожен може знайти цікаві для себе матеріали.
– Раз уже вигравала у вас плед, потім кілька років – нічого не діставалося, хоча ксерокопії квитанцій відправляю щороку, – ділиться Таїсія Миколаївна. – Тепер – закатувальна машинка для домашньої консервації. Чесно кажучи, думала, що в цьому році розіграшу не буде, зараз фінансова скрута, усім важко. Те, що призи для людей все ж організували, стало приємною несподіванкою. Спасибі!
Один із головних призів – радіотелефон – виграла Віра Іванівна Костогриз із Машівки. Заслужений учитель України навчала школярів і в Бричківці Полтавського району, і в обласному центрі. Жінка вже була переможницею зорянського розіграшу.
– Проводовий телефон вдома я відключила, є мобільний, знадобиться й цей, – розповідає Віра Іванівна. – Хочу висловити подяку газеті, її творцям. Усе в ній мені подобається, звикла до неї і не уявляю свого життя без “Зорьки”… Сама з багатодітної сім’ї, ще з батьківського дому привчилася читати газети. “Зоря…” – втіха і розрада.
У тому, що в “Зорі Полтавщини” є що почитати і для молоді, запевнив Віталій Стрижак, котрий прийшов отримати приз свого батька, Анатолія Павловича Стрижака зі Скибівки Чутівського району. 20-річний юнак мешкає в Полтаві, працює, встигає вчитися в Харкові на механіка і займатися спортом. Коли жив удома з батьками, районна й обласна газети інформували про змагання з волейболу, в яких він брав участь. А ще наш юний читач має артистичний талант – веде вечори відпочинку, сам виступає на аматорській сцені. У школі кілька разів був визнаний “артистом року”. Віталій вважає це своїм хобі. У газеті, яку читає вся родина, йому до вподоби молодіжна, спортивна тематика.
Заохочувальний подарунок від редакції отримав і наш постійний передплатник, щирий шанувальник із-понад піввіковим стажем, ветеран праці, полтавець Микола Леонтійович Булава.
– Передплачую “Зорю Полтавщини” з 1963 року, відколи приїхав у рідні краї з Півночі, де працював на залізниці, це моя “настільна книга”, – зізнається Микола Леонтійович. – Багато років організовую передплату для ветеранів. Я – заступник голови ради ветеранів Ленінського району і голова ради ветеранів вагонної дільниці та вокзалу Полтава-Південна. Дружина, нині покійна, Ксенія Федотівна, 41 рік працювала у 20-й школі. У “Зорі Полтавщини” знаходила публікації на освітянську тему й просто для душі. Сам я маю 72 роки трудового стажу – з північними “надбавками”. Зараз цікавлять виробничі теми, непокоїть доля залізничних лікарень. Кажуть, наша поліклініка перейде до міських. А раніше ж залізниця давала своїм працівникам поліси на безкоштовне лікування, і медкомісію робітники безплатно проходили. “Зоря…” пише про людські проблеми, допомагає вирішувати по змозі. Спасибі за це…
Дякуємо і вам, дорогі наші передплатники й читачі, за добрі слова на адресу газети, побажання, поради. Дякуємо за підтримку ділом – передплатою, яка дозволила у складні часи втримати позиції в інформаційному просторі області. Спасибі й за критичне слово, яке стимулює до удосконалення. Чекаємо ваших листів і дописів у газету. І продовжуємо працювати для вас.
Будемо відверті: навколополітичні пристрасті з рейдерським відтінком, економічні негаразди віднімають багато сил у редакційного колективу, але ми сильні вашою підтримкою, наші незрадливі друзі – передплатники й читачі. Будьмо разом і надалі!
Анна ВАСЕЦЬКА
Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”
[1]