Помітною і надзвичайно цінною подією у вітчизняному мистецтвознавстві стало перевидання в минулому році фундаментального двотомника українських етнографів, археологів, дослідників архітектури братів Вадима (1876–1957) та Данила (1877 –1927) Щербаківських “Українське мистецтво” (1913, 1926 рр.). Їхня доля увібрала в себе весь трагізм радянської тоталітарної доби – старший із братів змушений був емігрувати до Західної Європи, молодший після доносів і жорстокого цькування звів рахунки з життям, і його ім’я надовго потрапило в число небажаних для згадування.
У нашому сьогоденні заново привернув увагу до праці Щербаківських активний видавець, кандидат філософських наук, доцент Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Олександр Савчук. Він є також упорядником перевиданого двотомника. У Полтаві під час презентації книги в Духовно-просвітницькому центрі Полтавської єпархії УПЦ гість із Харкова наголосив, що йдеться про плід досліджень першопроходців вітчизняного мистецтвознавства, яке виокремилося в галузь науки тільки наприкінці ХІХ століття.
Цікаво, що окрім двотомника “Українське мистецтво” в перевиданій однойменній праці вміщено ще й 22 наукові статті братів Щербаківських на тему архітектури. Видання – справжній скарб для тих, хто має інтерес до історії української дерев’яної сакральної архітектури. Полтавцям буде приємно, що частина матеріалів пов’язана з нашим краєм.
– Лишень замисліться, що світ побачило два томи Щербаківських, тоді як заплановано було 70 томів. Текст у них уміщений паралельно українською і французькою мовами, цю особливість ми зберегли і в перевиданні, – розповів Олександр Савчук. – Франція на той час була передовою країною, в якій приділяли велику увагу мистецтву. Тож для того, щоб презентувати українське мистецтво в Європі, й здійснили переклад. Над першим томом працював Вадим Щербаківський, другий упорядковував його молодший брат Данило. У виданні 1913 року третина матеріалів стосується Полтавщини, також репрезентовано Середню Наддніпрянщину, частково – західні регіони України. У книзі 1926 року представлені Буковина, Галичина і Бессарабія. На жаль, більшість зафотографованих Данилом Щербаківським церков, капличок, дзвіничок були знищені в роки Першої світової війни.
Олександр Савчук зупинився також на тому, що життєві й фахові стежки братів-мистецтвознавців переплетені з нашим краєм. Зокрема Вадим Щербаківський працював у 1910–1916 та 1918–1922 роках завідувачем відділу археології земського музею у Полтаві (нині – Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського). Зібрав матеріали про деякі церкви, які донині не збереглися. Уклав чималу колекцію надбанних кованих хрестів із Полтавщини – близько 80 екземплярів. Вони перемальовані й вміщені в книзі.
Гість із Харкова порадив небайдужим до порушеної теми читачам особливу увагу звернути на записи, зроблені Вадимом Щербаківським під час відвідування полтавських храмів, адже дослідник намагався дуже докладно описати церковне начиння, книги, речі, які зберігалися в церквах. Це безцінна інформація хоча б тому, що перелічене ним безповоротно втрачене в часи атеїстичної смути. У книзі вміщена стаття, присвячена Спасо-Преображенській церкві, що у Великих Сорочинцях, зокрема її всесвітньо відомому різьбленому іконостасу.
У першому томі “Українського мистецтва” йдеться й про регіональні особливості різьблення. Укладаючи книгу, Вадим Щербаківський намагався подати матеріали також про житлове будівництво. Полтавщина в цій темі добре представлена. У виданні є близько 20 ілюстрацій різьби по дереву, зокрема деталей саней, возів. Власне, перший том яскраво засвідчує, наскільки багатим був цей вид декоративно-ужиткового мистецтва на українських теренах.
На думку Олександра Савчука, з якою важко не погодитися, чимало інтересу в читачів має викликати стаття Вадима Щербаківського про причини ефекту ілюзійності всередині храму. Простіше кажучи, йдеться про те, чому церква всередині здається вищою, ніж ззовні. У публікації цей феномен пояснено доступно й цікаво.
– Оскільки праця Щербаківських – матеріал високомистецький, ми намагалися зробити перевидання по-справжньому естетичним. В архіві Інституту археології НАН України, в фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відшукали більшість ілюстрацій в оригінальній якості, відсканували й помістили в книгу. Виправили помилки, які траплялися в назвах церков, точніше – в підписах до них, провівши для цього відповідну наукову роботу. Тож можна стверджувати, що відтепер для дослідників є уточнений варіант двотомника, – поінформував Олександр Савчук. – Цим виданням продовжуємо проект про дерев’яну сакральну архітектуру, складовою якого є праці Михайла Драгана, присвячені західним регіонам України, Стефана Таранушенка, в яких репрезентовано Лівобережну Україну.
Автором передмови до оновленого видання є відома дослідниця творчості братів Щербаківських, науковець із Києва Ірина Ходак. Предметно-географічний покажчик розробив знаний дослідник сакральної архітектури Василь Слободян. Скориставшись цим чи іменним покажчиками, можна знайти будь-який термін, об’єкт, прізвище, згадані в книзі.
Потенційним читачам зі змістом нового видання вдасться частково ознайомитися в мережі Інтернет та в Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І.П. Котляревського, а можна замовити двотомник у видавництві. На жаль, наклад “Українського мистецтва” мізерний – спочатку світ побачило 150 примірників, невдовзі додрукують ще 100 екземплярів. Уміщені в книзі матеріали, за словами видавця, є цікавими для всіх регіонів України, тож він сподівається, що тираж зросте.
Перевидання двотомника братів Щербаківських – частина літературної мозаїки про українську дерев’яну сакральну архітектуру. Продовжити проект планують книгою Стефана Таранушенка “Іконографія українських іконостасів”. Олександр Савчук наголосив, що це перша і єдина за своїми масштабами робота, написана автором ще тоді, коли ніхто й помислити не міг про наступне розграбування і знищення цих святинь. Мистецтвознавець встиг побувати в найбільших храмах України, дослідити ікони й проаналізувати структуру та особливості українського іконостаса. Кількома церквами представлена в цій праці й Полтавщина. Книга цікава ілюстративним матеріалом, зокрема фотографіями, зробленими Стефаном Таранушенком до 1916 року.
На завершення презентації митрополит Полтавський і Миргородський УПЦ Филип подякував Олександрові Савчуку й прикликав Боже благословення на всіх ентузіастів, які продовжують відкривати для суспільства невідомі значущі сторінки минулого українського народу.
Анна ВАСЕЦЬКА
“Зоря Полтавщини”
[1]