- Зоря Полтавщини. Громадсько-політична газета - http://www.old.zorya.poltava.ua -

Берегиня землі, що помічена болем

Ні пануюча нині в природі лютнева відлига, ні невщухаюча плинність часу не владні над тією навічно студеною звісткою, яка  облетіла Україну 9 лютого 2005 року. Батьківщина втратила свою вірну Козачку й геніальну співачку, Героя України, лауреата Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, повного кавалера ордена  княгині Ольги, народну артистку України Раїсу Панасівну Кириченко. Минулого вівторка до пам’ятника Берегині української пісні в Полтаві прийшли її друзі та шанувальники творчості, щоб покласти до підніжжя монумента живі квіти й вкотре поділитися теплими згадками про легендарну співачку, справжню патріотку й щирого друга.
Від будівлі обласного радіо, в студії якого артистка записала багато своїх шедеврів, притишено лунала її пісня. І уява малювала знайому багатьом радійникам картину, як Раїса Панасівна звично піднімається східцями, поспішаючи до звукорежисера Петра Сливки, а десь біля студії на неї уже чекає заслужений діяч мистецтв України, відомий композитор Олексій Чухрай…
– Спогади про Раїсу Кириченко – це думки про Україну, – говорить заслужений журналіст України, багаторічний генеральний директор ОДТРК “Лтава”, автор віршів до кількох пісень артистки, друг родини Кириченків та ініціатор багатьох справ з увічнення пам’яті Берегині української пісні Микола Ляпаненко. – Вона була справжньою українкою, яка любила нашу Батьківщину й несла її ім’я по Європі й усіх світах. Коли вона починала співати “Я – Україна”, тисячі глядачів вставали й завмирали – в Києві, в Москві, В Нью-Йорку…
DSC06675 [1]Микола Ляпаненко також нагадав, як у Полтаві з’явилася вулиця Раїси Кириченко, “потіснивши” вулицю Рози Люксембург, власне випередивши рішення нинішніх парламентарів та Президента України про декомунізацію на 5 років.
Особистими спогадами про спілкування з Раїсою Кириченко поділилася заслужена артистка України, солістка пісенно-танцювального ансамблю “Полтава” обласної філармонії Валентина Колісник. Свого часу Раїса Панасівна подарувала їй свою концертну сукню зі словами: “Бережи – і вона обов’язково принесе тобі удачу”. Валентина Колісник вірить, що той подарунок, зроблений від усієї душі, справді справив на її співочу долю обіцяну дію, і виходить у “щасливій” сукні на сцену й дотепер. А ще обожнює виконувати пісні з репертуару Раїси Кириченко, адже, говорить, всі вони – як перлини, настільки вимогливою була Берегиня і до текстів, і до музики.
Спогади… Спогади… Про те, як перед талантом української Козачки схилялися сильні світу цього, і про те, як легендарна співачка по-простому запрошувала колег-артистів приїздити у своє рідне село вибирати на городі картоплю, про її надзвичайну відданість роботі й про щедрість української господині…
Час перегортає лютневі дні, зимні й повні тугою від утрати. Біль не маліє, а переливається в інші виміри нашої вдячності до великої землячки. Пісня її звучить – підкорює, зцілює, отямлює і просвітлює.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”

Print Friendly, PDF & Email [2]