Християни східного обряду святкують Богоявлення, або Хрещення Господнє, 19 січня. У народі це свято більш відоме як Водохреща завдяки чину Великого освячення води, яке відбувається напередодні та повторюється у день урочистостей. 20 січня православні відзначають Собор чесного і славного Пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна.
Свято Хрещення Господнього – одне з найдавніших у християнській Церкві. Його встановлення належить ще до часів апостолів. Богоявленням називається свято тому, що при Хрещенні Господа явилася світу Пресвята Тройця (Мф. 3, 13-17; Мк. 1, 9-11; Лк. 3, 21-22). Бог Отець промовляв із небес про Сина, Син хрестився від святого Предтечі Господнього Іоанна, і Дух Святий зійшов на Сина у вигляді голуба. “І сталося у ті дні, прийшов Ісус із Назарета Галілейського і хрестився від Іоанна в Йордані. І коли виходив з води, зараз же побачив Іоанн небеса, що розкривалися, і Духа, Який сходив на Нього, мов голуб. І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє Благовоління”(Мк. 1, 9-11).
З древніх часів це свято називалося також святом Світла, тому що Бог є Світло і явився просвітити й спасти людський рід. У цей день відбувається освячення фізичної основи всього живого на землі – води. У церковних піснеспівах проголошується освячення “вод єства”, тобто вся водна стихія освячується Ісусом Христом на свідчення того, що Він, як Спаситель, прийшов спасти не тільки саму людину, але все творіння – весь світ.
Ще в Старому Завіті було встановлено, що очищення кожної людини має відбуватися через воду. В самому чині таїнства хрещення згадується про те, що хрещення – це подоба смерті й воскресіння. Коли людина повністю занурюється у воду, вона символічно помирає для цього світу, а коли знову виходить з води, вона оживає, воскресає для життя вічного.
Святу Богоявлення передує Навечір’я, богослужіння якого схоже з чином Навечір’я Різдва. В кінці богослужіння звершується перше освячення води. Наступного дня воду освячують у річках та інших водоймах. Хрещенська вода – святиня, яка має бути в домі кожного православного християнина. Її зберігають біля святих ікон і вживають тільки натщесерце.
За народними традиціями, напередодні Водохреща святкується “Голодна кутя”, або другий Святий Вечір. Увесь день віруючі люди нічого не їли. Вечеряти сідали, вже коли засяє вечірня зоря. На столі були тільки пісні страви – смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутя та узвар. Після вечері всі клали свої ложки в одну миску, а зверху – хлібину, “щоб хліб родився”.
Ще за тиждень до свята чоловіки вирубували з річкового льоду хрест великого розміру, обливали червоною фарбою чи буряковим квасом. Так само з льоду вирубували престол біля хреста. Завершували святкову композицію соснові чи ялинові гілки у вигляді арки – це «царські врата». На Водохреща, після ранкового богослужіння в церкві, на берег водойми вирушали багатолюдним «Хресним ходом на Йордан». Крім ікон і церковних хорогв, учасники таких процесій несли запалені “трійці” – три свічки, перевиті зіллям волошок, чебрецю та інших засушених квітів.
На березі відбувалося ще одне нетривале святкове богослужіння і під церковні співи священик занурював в ополонку хреста, тим самим освячуючи воду. Після цього люди набирали її в спеціально принесений із собою посуд. Найпоширенішою традицією на Водохреща була й залишається традиція купання в освяченій ополонці.
Повернувшися додому, господині накривали обідній стіл, а чоловіки кропили свяченою водою усю родину, все в хаті, подвір’я та господарство. Саме зі свяченої води починалося й застілля. По обіді дівчата бігали до річки вмиватися в “йорданській воді” – “щоб були рожеві лиця”.
Після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля. Молодь збиралася на вечорниці, сім’ї влаштовували складчини та ходили один до одного в гості.
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.
[1]