Високопреосвященнішого Филипа, митрополита Полтавського і Миргородського (Українська Православна Церква)
Возлюблені у Господі отці, брати і сестри! Ми можемо тільки приблизно уявити, які почуття подиву, страху, радості, любові переповнювали близьких Богонемовляті людей. Насамперед Преблагословенну Діву Марію, праведного Йосифа, пастухів і волхвів, які прийшли поклонитися втіленому Богу, старого днями Симеона Богоприїмця, Анну-пророчицю, про яких знаємо зі священних рядків Євангелія. Із часом коло тих, хто увірує в Іісуса як Спасителя, розшириться, благовістя про велику таємницю – що Бог явився у плоті (1Тим. 3:16) – Його учні понесуть по всьому світу. З тих пір кожен, хто живе вірою в Іісуса Христа, стає причасником радості очікування старозавітних праведників, що збулося, і радості повернення раю.
Але радість ця невіддільна не тільки від довгого очікування, але й від усього земного життя Спасителя, яке Він завершив розп’ятим на Хресті заради нашого спасіння. Він прийшов на землю, щоб нас піднести на небо, як кажуть святі отці. Для нас знову відкриті райські двері.
Але ми, грішні люди, не поспішаємо увійти в них. Заклики Святої Церкви про покаяння, прощення, примирення ми повинні не тільки чути, але й виконувати. Возлюблені у Господі! Прошу всіх не нехтувати даром Спасителя нашого Іісуса Христа. Перед Його убогою печерою давайте схилимо коліна душ і тілес наших, відкинемо свою гординю, всіх, хто образив нас, пробачимо і знайдемо для них місце у своєму серці і щиро попросимо вибачення у тих, кого ми образили. Покаємося у своїх гріхах і недугах, пам’ятаючи, що один Господь безгрішний. Молю Богонемовля Іісуса про те, щоб пізнав Його весь світ і удостоївся милостей Божих. Щоб наступний рік став сприятливим у житті Церкви Божої, в житті нашої земної Вітчизни, в житті пастви Полтавської єпархії. Радіймо ж, брати і сестри, зустрічі з Господом. І поділимося цією радістю з ближніми – не тільки рідними, але й тими, кого Бог пошле на шляхах життя нашого, особливо з хворими, немічними, самотніми, яким так не вистачає людського тепла і турботи.
Зі святом, з Різдвом Христовим щиро вітаю всіх і закликаю Боже благословення!
Високопреосвященнішого Федора, архієпископа Полтавського і Кременчуцького (Українська Православна Церква Київського Патріархату)
Дорогі браття і сестри! Прийміть щиросердечні вітання з величним і радісним святом – Різдвом Христовим! Це свято український народ завжди зустрічав колядками, привітаннями, театралізованими дійствами. У цих радісних народних піснеспівах відображені щирість віри й чистота душі нашого боголюбивого народу. Явлено глибину усвідомлення значущості події приходу у світ Того, Хто є Істиною, Шляхом і Життям (Ін. 14:6).
Коли Спаситель народився у Вифлеємській печері, зникла стіна, що відділяла нас від Бога, ми одержали можливість, за словами апостола, стати причасниками Божого єства (2 Пет. 1:4). Господь Ісус Христос повернув нам гідність бути дітьми Божими й спадкоємцями Царства Небесного.
На історичну долю нашого народу випало багато страждань. І тепер ми переживаємо нелегкі часи. Другий рік триває війна з північним агресором на Сході нашої держави. Ми переживаємо економічні труднощі і маємо багато проблем у різних сферах життя. Ми сподівалися на швидкі зміни в суспільстві, але вони відбуваються дуже поволі – через небажання багатьох міняти свої звички, жити чесно, служити українському народові. Однак не слід впадати у відчай. У часи великої небезпеки наш народ проявив надзвичайну згуртованість, жертовність і героїзм. Мужністю українських воїнів захоплюється увесь світ! Наш народ показав, що гідний мати незалежну державу і свою Помісну Церкву.
Святкуючи Різдво Христове, просімо, щоб Дух Святий торкнувся наших сердець і відродив їх до благодатного життя в заповідях Божих. Мудреці Сходу принесли Богомладенцю Христу земні дари, а ми маємо у ці дні принести в дар Спасителеві чесноти наших сердець – чистоту думок, бажання добра всім, хто нас оточує, жертовне служіння ближньому і любов до всіх людей.
Дорогі браття і сестри, зігріваймо один одного жертовною любов’ю. Служімо один одному не лише в час небезпеки й скорботи, а будьмо такими завжди, щоб перебувати з Христом і стати причасниками вічного блаженного життя у Царстві Небесному.
Христос народився! Славімо Його!
Преосвященнішого Миколая, єпископа Кременчуцького і Лубенського (Українська Православна Церква)
Возлюблені у Господі отці, брати й сестри, вірні чада Православної Церкви! Життя Церкви – це безперервне свідчення про Христа, тому така непідробна у віруючих радість переживання цього Свята. «Благословен Той, Кого уста наші не в змозі прославити так, як повинно, тому що дар Його вищий за всіляке пишномовне слово!» – вигукує преподобний Єфрем Сирін у своїх «Піснеспівах на Різдво Христове». У ту ніч засяяло світові велике Світло, без якого все суще вже давно занурилося б у пітьму небуття. Світло Христове привносить сенс і гармонію в спотворене гріхом творіння Боже. Немовля, покладене в ясла, Своєю нескінченною любов’ю зцілює людські душі, які роз’їдають гординя і ненависть. Син Божий став Сином Людським, щоб назавжди з’єднати небесне і земне, щоб Сам Творець очолив Своє творіння.
Різдво Христове – це центральна подія світової історії. Присутність Сина Божого в світі ставить людину перед вибором: або повірити Спасителю, або відмовитися від Його допомоги і втратити себе. Ми створені за образом і подобою Божою, тому, без спілкування зі своїм Творцем, розмиваємо свій людський вигляд. Істинна вдячність Спасителю полягає в тому, що християнин славословить Його новим способом свого життя, справами віри. «Ви – сіль землі», – сказав Господь учням (Матф.5: 13), тому віруюча людина не може безвідповідально замкнутися в собі, отримуючи задоволення від своєї винятковості. Навколо нас живі люди, і кожен, кого ми зустрічаємо на шляху, посланий нам Богом. Розуміти цей факт означає для християнина привносити любов у життя оточуючих його людей, а любов неможлива без жертовного служіння. Наш народ сьогодні переживає неймовірно важкий період у своїй історії. Взаємна нетерпимість, підозрілість, ненависть роз’їдають суспільство зсередини. Покаяння, прощення, смиренність і любов, яка вінчає усі чесноти, – це не просто абстрактні слова, а єдино можливі засоби благодатного зцілення. Ми, православні християни, будемо сіллю нашої рідної землі!
Нехай мир і любов прийдуть у ваші домівки! Христос рождається – славімо Його!
[1]