На засіданні клубу любителів поезії “Фокус” в обласній універсальній науковій бібліотеці імені І.П. Котляревського відбулася зустріч із поетом-гумористом, сатириком, директором комунального видавництва “Полтавський літератор” Анатолієм Карпенком. Він презентував кілька власних книг. Оскільки захід проходив напередодні шанованого в нашім народі свята Андрія Первозваного, автор поетичних збірок присвятив презентацію світлій пам’яті свого батька Андрія Пилиповича.
– Я не думав, що мене називатимуть гумористом, а тим паче поетом. Понад сім років працюю директором видавництва “Полтавський літератор”. Спілкуюся з поетами, прозаїками, творчими особистостями. Мабуть, ці знайомства вплинули на мене, й 2013 року я склав перший вірш. Та письменство – не моя професія. Це хобі. Цікаві моменти віддавна фіксувалися в пам’яті, а потім виплеснулися у вірші. Можливо, бажання писати з’явилося тому, що близько п’яти років працював в одному кабінеті з Володимиром Тарасенком. Прочитавши мій перший вірш, він сказав: “Пиши!..” – ділиться спогадами Анатолій Карпенко.
Перша книга автора надрукована у 2013 році під алегоричною назвою “Костилі”. Мова про залізничні костилі, призначені для скріплення рейок і дерев’яних шпал. Поезії, вміщені у збірці, – своєрідна спроба за допомогою сатири й гумору викривати суспільні недоліки. Друга книга – “Майдан” – вийшла 2014 року. Назва збірки говорить сама за себе. У 2015-му світ побачили відразу дві книги Анатолія Карпенка – “Гармата” і “Блокада”. Перша – гумор і сатира, викриття негативних явищ. У другій – лірика, спогади про юність, батьків. Крім того, нещодавно вийшов сигнальний примірник нового видання “Дефрагментація Я”. Книга складається із чотирьох розділів – сімейної лірики “Родинне джерело”, “У єднанні з природою”, поезій філософського спрямування “Роздуми вголос” і підбірки кращих сатирико-гумористичних віршів із попередніх чотирьох книжечок, доповненої новими дописами. Про вибір назви до цього видання Анатолій Карпенко розповів:
– На жорсткий диск інформація записується фрагментами. Так і в мозку людини. А коли стаєш старшим, набуваєш життєвого досвіду, хочеться всі ті частинки зібрати докупи й скласти цілісну картину світу. Моя така: що б не траплялося в житті, потрібно повертатися до родинного джерела, прадавніх традицій, цінностей, українства, – наголосив Анатолій Карпенко. – Зважаючи на сучасну ситуацію, лишається посміхатися й боротися з негараздами й недоліками. У нас є шлях і перспектива.
– За гріхи дрібні й малі зробив спочатку “Костилі”, а як набралося багато, викотив “Гармату”. Фору ворогу не дав, бойовий створив “Майдан” і для всяких гадів з усіх боків – “Блокаду”. А щоб ворога загнать зовсім у прострацію, буде здорово стрілять ще й “Дефрагментація Я”. Обережнішими будьте з гуморним Карпенком, як нашкодите – капут вам і халва із перцем, – творчо представив книги поета, до яких писав передмови, член Національних спілок письменників і журналістів України, літературознавець Микола Костенко. Про співпрацю розповів: “Життя нині таке смішне, що плакати хочеться. Й Анатолій Карпенко це дуже добре примічає. Бачить точно і влучно деталі. Відчуваю професійну насолоду, що вдалося вчасно розгледіти, підтримати його талант і підштовхнути продовжувати писати. Не всі так гостро й точно сприймають події. У нього сатира на високому рівні, тільки потрібно працювати.
Колега Анатолія Карпенка по інституту, товариш по життю, композитор і виконавець Володимир Раковський виконав на зустрічі кілька пісень, слова до яких написав Анатолій Карпенко.
Анна ВАСЕЦЬКА
“Зоря Полтавщини”
[1]