У Полтаві презентовано фотовиставку “Герої поміж нас” професійних та любительських світлин із архіву 16-го окремого мотопіхотного батальйону 92-ї окремої мотострілецької бригади Збройних сил України. Полтавці пам’ятають, як у квітні минулого року починав формуватися наш батальйон територіальної оборони. Спочатку не вистачало нічого: форма – як у партизанському загоні, екіпіровка і зброя – не кращі, харчі – що роздобудуть командири та передадуть родичі, волонтери. Вишукували найнеобхідніше із обласного та місцевих бюджетів, силами підприємств і у складчину: хатами, вулицями, громадами. Тим часом мобілізовані сільські хлопці розраховували вже за кілька тижнів косити вдома сіно; городяни переживали через можливу втрату роботи й непогашені кредити. І ніхто – від комбата до рядового – не уявляв, наскільки все це розтягнеться.
…Вони з’їхалися звідусіль – із Глобиного й Гадяча, Зінькова й Кобеляк, Полтави й Кременчука. Форма одягу – від звичного донедавна однострою до класичного костюма з краваткою. Міцні чоловічі обійми: тракториста й художника, інженера й учителя.
На фото – моменти їхнього життя, їхнє бойове братство. Впізнають один одного, знайомлять із дітьми і дружинами, жартують. Хтось за кілька місяців після “дембеля” вже почав звикати до мирного життя, інші лише лічені тижні вдихають рідне, мирне полтавське повітря.
Бойовий шлях батальйону унікальний, бо проліг через 4 області: Полтавську, Харківську, Одеську та Луганську. З-поміж тих, хто був мобілізований у квітні-травні минулого року, хто починав вишкіл у гумових шльопанцях, а потім мерз у багні та снігу, маючи лише літню форму, живими додому повернулися, слава Богу, всі. До речі, перші 300 бушлатів, а в Щасті полтавчани опинилися в розпал лютих морозів, частина отримала тільки після особистого звернення депутатів Полтавської обласної ради до заступника міністра оборони України. Маленькі армійські буржуйки також не зігрівали у наметах. Врятували від холоду лише волонтерські так звані “Аляски”. Поранені в батальйоні були, це – війна, але “200-х” – жодного.
Останнім, після всіх своїх хлопців, демобілізувався комбат, підполковник Іван Петренко. Він першим вітає підлеглих живими й здоровими.
– Певно, Матір Божа оберігала нас. Вдалося не лише відстояти позиції, а й змінити свідомість місцевого населення, яке півтора року тому лягало під танки, не пропускаючи наших десантників на Луганщині. Цьогоріч у травні ті ж самі селяни з Райгородки Луганської області блокували наш батальйон, не відпускаючи на нове місце дислокації. Піднялося все село, щоб просити командування Збройних сил України залишити в Райгородці саме полтавців, бо наш 16-й батальйон є одним із кращих у структурі ЗСУ.
Фотовиставку відвідав архієпископ Полтавський і Кременчуцький Української Православної Церкви Київського Патріархату Федір, який бував у найвіддаленіших і небезпечних місцях дислокації наших бійців. Спільна молитва стала надійним оберегом їхнього життя. Владика побажав усім здоров’я, сили, наснаги служити Батьківщині, робити добро. “Слава Ісусу Христу, слава Україні!” – привітав він присутніх. “Героям слава!” – озвалося багатоголосся.
Привітав солдатське братство й депутат обласної ради Олександр Удовіченко, який сприяв організації і виставки, і цієї зустрічі. Разом із комбатом він вручив нагороду ветерану Другої світової війни Олексію Павловичу Сірику, а також цінні подарунки та подяки бійцям батальйону.
Комбат як член громадської організації учасників бойових дій Октябрського району Полтави пропонує об’єднуватися й зустрічатися щороку на Покрову, в День захисника України, українського козацтва. Зустрічатися, спілкуватися, розповідати молоді, школярам правду про цю війну. І показувати ці світлини.
Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”
[1]