Уже традиційний для духовної столиці України народний проект “Парад “Полтава вишивана” пройшов обласним центром. Дійство відбувалося четвертий рік поспіль. Цьогоріч, за інформацією прес-служби міськради, зареєструвалися для участі близько чотирьох тисяч осіб. Крім того, ще чимало містян також вирішили одягти вишиванки й долучитися до святкової ходи від Соборного майдану до Театральної площі.
Того дня всі дарували один одному посмішки, робили компліменти, і природа немов долучилася до свята, обігріваючи людей теплим сонячним промінням, аби кожен міг показати, яка чудова в нього вишиванка.
– Нашою доброю традицією став започаткований 2012 року парад “Полтава вишивана”. Так ми, полтавці, показуємо власну національну самобутність на рівні країни та індивідуальність – на рівні міста. Вишиванка – це наша святиня, бо символізує національне багатство й несе в собі високу мудрість. Вона – символ духовного здоров’я і краси, щасливої долі й родинної пам’яті, любові та вірності. Вишиванка ніколи не була й не буде простою одежиною. Це наш оберіг, наша душа, – звернувся до громади міський голова Олександр Мамай.
Неподалік від перетину вулиць Жовтневої та Конституції зупинилися поглянути на учасників ходи дві родини. Вони на параді вперше.
– Ми дружимо сім’ями, – розповів Леонід Мироненко. Поруч із ним стоять дружина Ольга й 4-річний синочок Лучезар. – Вбираючись у вишивані сорочки, відчуваємо гарний настрій, піднесення, силу українського духу.
– Одягаючи вишиванку, відчуваєш відповідальність: якщо вдягнув її, то не розводь руками й не плач, а роби щось, аби Україна жила нормально, спокійно, й ми почувалися європейцями. Мою сорочку оздоблювала бісером моя друга мама – свекруха. Вона, до речі, подарувала такий чудовий оберіг і своєму синові, – розповідає Наталія Бовсиновська, яка відвідала свято з донечкою Настею.
Майже упродовж години проходили біля сцени учасники дійства, зокрема й два найменшеньких разом із родинами. Одному з них виповнився лише рочок, і його тато ненадовго, на вихідні, приїхав із війни на Сході. Почесними гостями заходу стали учасники делегації учнів із німецьких міст-побратимів Полтави, які разом із місцевими школярами долучилися до параду.
Присутні на площі схилили голови в скорботі, вшановуючи пам’ять Героїв, які віддали життя за мирне небо і душевний спокій українців. Студенти ПНПУ імені В.Г. Короленка організували пошту для дітлахів “Напиши листа солдату”.
Того дня місто святкувало й відпочивало. Люди щиро посміхалися один одному, бо в їхні душі проникли сонячні світло й тепло, а також радість і любов до ближнього, національного оберега – вишиванки – і до України.
Анна ВАСЕЦЬКА
“Зоря Полтавщини”
[1]