Жовто-сині прапори, вишиванки, привітання і Державний Гімн України – усі ці атрибути Дня народження країни зовсім по-іншому сприймаються на передовій. Тут здається, ніби золоті й сині кольори Державного Прапора яскравіші, Гімн звучить пронизливо до щему в серці. Тут гостро відчуваєш відповідальність за наш спільний український дім і розумієш, що нам є за що боротися.
А ще на передовій чудові хлопці – справжня реінкарнація легендарних і нескорених козаків. І хоч прописка у паспортах у них полтавська, миколаївська, тернопільська та львівська, і бачиш їх уперше в своєму житті, рідніших за них, мабуть, немає нікого. Для цих чоловіків День Незалежності – не просто черговий вихідний, а найбільше свято року. Бо цю незалежність і свободу вони виборюють на Сході України.
Аби доземно вклонитися захисникам Вітчизни, подякувати їм за мужність і відвагу, 24 серпня на Донбас із Полтави поїхала чимала делегація на чолі з головою облдержадміністрації Валерієм Головком, головою обласної ради Петром Вороною. У День Незалежності полтавці вирішили привітати зі святом своїх земляків, які несуть ратну службу в лавах 16-го окремого мотопіхотного батальйону, що поблизу Артемівська Донецької області, 8-ї санітарної роти, яка базується в Красноармійську, що також на Донеччині.
У складі делегації в зону АТО також поїхали перший заступник голови обласної ради Володимир Марченко, Герой України, депутат обласної ради Тетяна Корост, начальник управління культури ОДА Геннадій Фасій, академік, ректор ПНПУ ім. В.Г. Короленка Микола Степаненко разом із журналістами, артистами обласної філармонії на чолі з директором Олегом Тищиком.
Бійцям під час урочистого шикування вручили почесні грамоти та нагрудні знаки, дякували за захист Батьківщини.
– У День Незалежності ми вирішили приїхати до вас, привітати зі святом і подякувати за ваш подвиг і героїзм, – наголосив під час нагородження бійців голова облдержадміністрації Валерій Головко. – Бо передова – це те місце, де особливо гостро відчуваєш, що таке незалежність і яку ціну за неї платить наша держава. Ви – найкраще, що є сьогодні в Україні, сильна і сучасна армія, якої в нас до цього ніколи не було і якою зараз ми можемо пишатися. І саме на вашому прикладі, на героїзмі ми сьогодні виховуємо нове покоління українців.
– Нехай Бог вас оберігає. Ви справді золотий фонд нашої держави, – підкреслив голова обласної ради Петро Ворона. – І вами сьогодні пишається держава. Від полтавської громади – велика подяка за наше мирне небо. Всі ці роки ми дійсно не мали армії, а ви зараз – будівничі потужного і сильного війська.
Спілкуючись із військовими, академік Микола Степаненко зізнався, що прочитав чимало лекцій, та цього дня говорити йому неймовірно складно.
– У душі справді обнімаються журба із радістю, – пояснив він. – Радість від того, що дійсно є достойники, мужні люди, які захищають Україну. А журба від того, що у двадцять першому столітті, високоцивілізованому, розвиненому, трапляється так, що треба проливати кров і віддавати життя. Преславні хлопці наші, ми вимолимо словом нашим у Бога захист для вас, аби вибороти Україну. Ми всі разом здолаємо і цього агресора, ворога, який ще донедавна був нашим братом. Ми просимо у Всевишнього, нехай він дарує нам мудрість, хай дає вам сил і хай своїм омофором Божа Мати прикриє кожного з вас. Повертайтеся якомога швидше до нашої Полтави. І хай запанують мир та спокій над нашою Україною.
Наказ повертатися додому живими захисники отримали й від Героя України Тетяни Корост. Сама мама і бабуся, Тетяна Михайлівна розчулилася і ледь стримувала сльози. На передову привезла бійцям гостинчик із Котельви – домашні пиріжки, якими пригощала хлопців уже після офіційних урочистостей.
Яке ж свято може бути без душевної української пісні? Їх військовим дарували тріо бандуристок “Вишиванка” – Вікторія Бовтік, Тетяна Чугуєвець, Олена Шевченко, соліст обласної філармонії, вокаліст Микола Гармаш та лауреат міжнародних конкурсів Людмила Супрунова.
А хлопці й собі підспівували про найкрасивіших у світі полтавських дівчат, про мамину вишиванку. І так хочеться щиро, від усієї душі, побажати їм, аби швидше повернулися додому – до своїх коханих дружин і дівчат. А до того нехай надійно захищають їх від куль мамина вишиванка, яку чимало хто із воїнів узяв із собою на фронт як оберіг, і наші з вами молитви…
Надія ДІДЕНКО
Журналіст
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”
[1]