У лютому 2004 року в Хорольському агропромисловому коледжі відбулася зустріч студентів із Героєм Радянського Союзу Кузьмою Павловичем Нездолієм… Йдуть із життя герої – ветерани Другої світової війни. На жаль, немає серед живих нині й мужнього захисника Вітчизни Кузьми Нездолія. Але його розповідь про воєнні роки, яку хочу переповісти, пам’ятаю й досі.
У 1941 році Кузьма Нездолій закінчив середню школу і вступив до військового училища в Ярославлі. Звідти у жовтні того ж року його відправили на фронт. Він захищав Москву й Сталінград. Визволяв Білорусію, Литву, Східну Пруссію. Воював на Західному й 3-му Білоруському фронтах.
15–17 серпня 1944 року радянські війська наблизилися до лінії державного кордону. Визволення території Радянського Союзу, до якого йшли кілька довгих і кривавих років, мало першочергове значення. Німці чинили шалений опір. Командування вирішило задіяти психологічний фактор – підняти червоний прапор на лінії кордону і почати масований наступ.
Командир дивізії дав Кузьмі Нездолію і ще кільком бійцям завдання – пробратися крізь німецькі пости і встановити червоний прапор на видному місці. Лінією кордону в тому місці була річка. Видали прапор – шмат червоної матерії, яку треба було сховати під верхнім одягом. Щоглу скомандували змайструвати вже на місці. Відправилися поночі…
Вранці вороги побачили червоний прапор у себе в тилу і відкрили шалену стрілянину, щоб його знищити. Захищаючи стяг, радянські бійці видали себе. Хтозна, чи лишилися б ті троє сміливців живими (усі вони отримали поранення), аби не вдарила артилерія. Німці не встояли й почали переправлятися на протилежний бік. Про прапор вони вже більше не згадували – ледь забралися звідти.
За виконання бойового завдання бійців, які здійснили вилазку у ворожий тил і встановили прапор, нагородили орденами, а Кузьму Нездолія – Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу.
Анатолій ОЛІЙНИК
Журналіст
[1]