Кордон між Францією і Швейцарією перетинають тисячі автомобілів, але мало хто з водіїв і пасажирів звертає увагу на циклопічні будівлі неподалік Женеви і навіть не уявляє, яка гігантська споруда розташована у цьому місці під землею. На території двох держав на глибині 75 метрів (це висота 25-поверхового будинку) пролягає 27-кілометрове кільце Великого адронного колайдера (ВАК) – найбільшого в світі прискорювача зустрічних пучків заряджених частинок. Цей унікальний прилад споруджений Європейською організацією з ядерних досліджень (скорочено ЦЕРН – за першими літерами назви по-французьки) з метою перевірки різних гіпотез фізики високих енергій.
До створення колайдера було залучено близько десяти тисяч вчених та інженерів зі ста країн світу. Роботи ведуться ще з 50-х років минулого століття. В лабораторіях ЦЕРНу працюють і українські науковці, які там знайшли застосування своїм здібностям.
Все ж, незважаючи на відтік талантів за кордон, вітчизняна наука вносить свою частку в світові досягнення. В 1992 році харків’янка Людмила Нагорна вперше на міжнародній конференції в Шамоні (Франція) запропонувала винайдений і вирощений нею монокристал вольфрамату свинцю як основу майбутнього калориметра для колайдера в ЦЕРНі. В Харкові була розроблена і технологія вирощування таких кристалів. А здійснене це відкриття світового значення в Інституті сцинтиляційних матеріалів (ІСМА) НАНУ.
Майже п’ять років у лабораторіях світу намагалися зробити щось подібне, але не вийшло. І тільки в Харкові отримали бажаний результат. Зараз уже налагодили виробництво унікальної продукції в ряді країн. Щоб отримати кошти, українці змушені були продати ліцензію фірмі “Сіменс”, однак залишили за собою право на основі винаходу розвивати новітні технології й далі випускати монокристали. Американські та японські вчені для своїх проектів із фізики високих енергій замовляли харків’янам цю продукцію. Досліди, проведені з її застосуванням, призвели до відкриття, за яке японці пізніше отримали Нобелівську премію.
Західний науковий світ не відразу звик до думки, що українські вчені можуть зрівнятися із зарубіжними колегами своїми досягненнями. Але переконалися, що і в нас можна дечому повчитися.
Кілька років харківські монокристали проходили тести в лабораторіях ЦЕРНу, і вони завершилися позитивним результатом. Ці вироби стали однією із складових успіху Великого адронного колайдера.
Що ж учені хотіли довести з допомогою унікального приладу?! Зіштовхуючи електронно-позитронні пучки зі швидкістю, близькою до швидкості світла, вони прагнули відтворити масштабний вибух, котрий, на їхню думку, призвів до народження Всесвіту. Дехто застерігав, що внаслідок зіткнення з’являться мікроскопічні чорні дірки або, чого доброго, щось станеться з планетою, однак тривога була марною.
Завдяки проведеним експериментам отримано дані, які нібито підтверджують існування “частинок Бога”, з котрих виник Всесвіт. Також вдалося зафіксувати на Великому адронному колайдері кварк-глюонну плазму. Вважається, що в природних умовах у такому стані матерія Всесвіту існувала лише в першу мить після так званого Великого вибуху.
У вересні 2008 року робота адронного колайдера була призупинена через значні неполадки. Через рік він знову був успішно запущений, але працює упівсили. А в нинішньому році передбачається вивести колайдер на максимальну потужність.
За останні роки в харківському науковому закладі багато що змінилося, зараз він носить назву НТК “Інститут монокристалів”, генеральний директор якого – Валентин Чебанов – докладає чимало зусиль, щоб учені могли працювати й збагачувати науку новими відкриттями.
Монокристали – не єдине їхнє досягнення. Тут синтезовано медичний препарат для обезболювання та знезараження ран у польових умовах. Із допомогою балончика вагою 60 грамів, заповненого спреєм, герметично закривається рана не менше, ніж на добу. При цьому припиняється кровотеча, зникає біль. За час дії препарату пораненого можна доставити в лікарню. На жаль, поки що у держави не вистачає коштів на його випуск, хоча препарат надзвичайно необхідний у зоні АТО.
Ще один дуже потрібний у цей тривожний для країни час виріб – системи лазерного спостереження, які нині купуються за кордоном за великі кошти. Розроблено й технологію виготовлення куленепробивного скла.
На жаль, науковий потенціал НТК “Інститут монокристалів” ТРК “Оріон” не використовується повністю, що не може не тривожити…
Євгенія ЛОГВИНЕНКО
Член Національної спілки журналістів України
[1]