Напередодні Світлого Воскресіння Христового радісно зустрічала Полтава своїх героїв. До рідного дому із буремного Сходу повернулися 57 демобілізованих бійців 16-го окремого мотопіхотного батальйону 92-ї окремої мотострілецької бригади Збройних сил України.
– Сина чекаю, вже й обід на столі. Молилася й молюся за нього, його побратимів. Півроку тому приїздив у відпустку. Трохи побув удома і знову – туди, – говорить мати Олександра Білоконя Марія. Біля неї бійця чекали друзі та кохана.
Зустрічає свого тата із блакитно-жовтими квітами-кульками й трирічна Єва, яка не бачила його понад рік. Разом із мамою, бабусею та представниками органів влади вона приїхала із Нових Санжар. Сестра демобілізованого бійця Дмитра Ляшенка говорить, що за останній рік бачила брата лише раз. “Він телефонував тільки мамі. “Живий, здоровий. У нас дощ!” – так розповідав про своє життя-буття”, – каже Вікторія Чижма.
Нарешті дочекалися! Не встигли демобілізовані військові вийти з автобуса, як опинилися у міцних обіймах рідних, друзів, знайомих. На обличчі – сльози й посмішки водночас. Під оплески та вигуки “Герої!” бійці пройшли “живим” коридором гідності до приміщення адмінбудівлі, що по вулиці Жовтневій, 45. Їх привітав голова обласної ради Петро Ворона:
– Нарешті ви вдома! Пам’ятаю, як ми зустрічалися, як готувалися, як збиралися їхати в зону АТО… Я обіцяю, що ми зробимо все, щоб ви отримали те, на що заслуговуєте, перш за все – увагу, повагу та шану. Щиро дякую за вірність і відданість Батьківщині. Схиляю перед вами голову!
Зі словами подяки до захисників Вітчизни звернулися керівник апарату ОДА Микола Білокінь, секретар Полтавської міської ради Оксана Деркач, голова Полтавської райдержадміністрації Лідія Лепейко.
Демобілізованим бійцям вручили почесні відзнаки. Та найвищою нагородою, як наголосив один із військових Анатолій Щербак, є родина.
“Найтяжче – це розлука з рідними. Там важко, але звикаєш до всього. Тепер поїду додому, в рідну Андріївку (Полтавського району. – Авт.). Більше півроку безперервно був на Сході”, – розповів Михайло Козлов. Його зустрічали дружина та друзі.
У людському вирі чую розмову маленького сина із батьком:
– Ти тепер будеш вдома?
– Так.
– А війна скоро вже закінчиться?
– Скоро, синку, скоро, – відповідає на запитання малого Віктор Білецький. Чоловік прослужив 11 місяців на буремному Сході, чотири із яких перебував безпосередньо у зоні АТО.
Усі бійці переконані – перемога буде за нами. Вони гордо й щиро проголошують: “Слава Україні! Героям слава!”
Оксана БІЛЕНЬКА
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”
[1]