“є така рослина – скумпія звичайна. Хочеться дізнатися, які цілющі властивості має вона. Розкажіть, будь ласка”.
В.С.КЛИМУК.
Скумпія звичайна (Cotinus coggigria scop (Rhus cotinus L.), російська назва – скумпия, желтинник) – високий кущ або деревце, яке іноді досягає 6 метрів заввишки. Кора коричнево-бура, з дрібними тріщинами. Пагони зелені або фіолетові, на зрізі виділяють ледь помітний молочний сік.
Листки чергові, прості, округлі або обернено-яйцеподібні, майже шкірясті, цілокраї, на довгих черешках. Зверху голі, матово-зелені. Знизу сизі, опушені, з мережею добре помітних жилок. При розтиранні листки мають своєрідний запах. Квітки дрібні, зеленувато-жовті, зібрані у кінцеві волосисті прямостоячі суцвіття. Цвіте скумпія у травні-червні. Рослина світлолюбна і морозостійка. Поширена у Південній Європі. В Україні росте в лісостеповій, степовій зонах та в Криму.
Для медичного і промислового використання заготовляють листки скумпії звичайної. Листки збирають від початку цвітіння рослини до утворення зелених плодів (початок осіннього почервоніння), сушать на сонці та під гарячим дахом. Зберігають у сухих приміщеннях у щільній тарі, оберігаючи сировину від вологи.
Скумпія звичайна – важлива танідоносна рослина. У її листках містяться флавоноїди, летка олія (близько 0,21%), від 10,8 до 27,9% танідів (у корі – понад 9 %). З листків скумпії звичайної добувають танін та галову кислоту, з яких виготовляють такі лікарські препарати, як пірогалол, таніген, таноформ тощо.
У науковій та народній медицині препарати скумпії звичайної застосовують як в’яжучий і протизапальний засоби при гострому і хронічному бронхітах, проносі, гастроентероколіті, отруєнні солями важких металів, а також зовнішньо – при опіках, виразках, пролежнях, бешихових запаленнях. Беруть столову ложку листків, заливають склянкою окропу, настоюють 4 години. Полощуть горло і п’ють по 2 столові ложки 3–4 рази на добу через 2 години після їди при ангіні, стоматиті, гінгівіті, трахеобронхіті, глоситі тощо.
Для лікування пародонтозу поєднують листки скумпії звичайної з коренями та кореневищами родовика лікарського, цикорію дикого, бруньками тополі чорної, коренями медунки лікарської, кропиви дводомної у співвідношенні 2:4:4:2:4:2. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають склянкою води, кип’ятять на малому вогні 10 хвилин, настоюють 4 години. Хворі полощуть ротову порожнину та приймають усередину по 50 мл 4 рази на добу через 2 години після їди. Курс лікування – 2– 4 місяці з перервами щомісячно на 5–7 діб.
При отруєнні солями важких металів, алкалоїдами, гербіцидами та пестицидами ми поєднуємо листки скумпії звичайної з листками подорожника великого, коренями цикорію дикого, травою парила звичайного, листками кропиви дводомної, коренями медунки лікарської, травою меліси лікарської, коренями та кореневищами синюхи блакитної, коренями алтеї лікарської, листками первоцвіту весняного у співвідношенні 2:4:6:6:4:2:6:2:4:2. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають склянкою води, кип’ятять на малому вогні 5 хвилин, настоюють 4 години. П’ють по 50 мл 4 рази на добу за 1,5 години до їди. Цей відвар доцільно використовувати при променевій недузі, підвищеній радіації, а також зовнішньо – як примочки при променевому дерматиті, з профілактичною метою при вахтовій праці на АЕС, атомних полігонах, у гірничорудній промисловості, де добуваються чи збагачуються уранові руди.
Для лікування шлункової, кишкової та маткової кровотеч, особливо при підвищеній радіації, застосовують листки скумпії звичайної у поєднанні з плодами шипшини коричної, коренями кропиви дводомної, кореневищами перстачу прямостоячого, травою деревію звичайного, еспарцету піщаного, парила звичайного, листками подорожника великого у співвідношенні 2:6:2:4:2:6:6:4. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають склянкою води, кип’ятять на малому вогні 10 хвилин, настоюють 4 години. Відвар п’ють охолодженим по 50–100 мл 4 рази на добу через 2 години після їди.
Для лікування бешихових уражень, трофічних виразок різноманітної етіології, пролежнів доцільно поєднувати листки скумпії звичайної з травою парила звичайного, бруньками тополі чорної, травою розхідника звичайного, череди трироздільної, плодами глоду колючого, кореневищами пирію повзучого, коренями та кореневищами оману високого, шишками хмелю звичайного, листками шавлії лікарської у співвідношенні 2:2:4:2:4:4:2:2:2:1. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають склянкою води, кип’ятять на малому вогні 10 хвилин, настоюють 4 години. П’ють по 50 мл тричі на добу через 2 години після їди. Змочену у відварі марлю чи бавовняну тканину прикладають двічі на добу до нашкірних уражень та висипів при псоріазі, екземі, фурункульозі, карбункулах, саднах, при діатезі, а також при термічних, хімічних та променевих опіках, променевих дерматитах тощо.
[1]