ПСП “Ковпаківець” орендує землю пайовиків, колишніх членів колгоспу імені Ковпака з Малої Рублівки, Мар’їного, Лихачівки та Дем’янівки Котелевського району. Колись у колгоспі було більше 2,5 тисячі гектарів, три тваринницькі ферми – доки не “дохазяйнувалися”… Нинішній засновник ПСП Віктор Горьовий орендував у селі банний комплекс, а у СТОВ імені Ковпака працював енергетиком. Коли після “малорублівського майдану” 2005 року люди обрали його директором СТОВ, землі залишилося… 312 гектарів – запущеної, забур’яненої. Починати довелося з чистого аркуша.
Це сьогодні, коли є гарна техніка, фахівці, якісне насіння, на піщаних тутешніх грунтах пшениця вродила по 46 центнерів з гектара (а за сприятливішої погоди, у 2013-му, намолотили по 60,5 центнера, на окремих полях – більш як по 70). Десять років тому, як згадує керівник, починали працювати дідівськими методами. А вродило на перший рік стільки, що, як невесело жартує Віктор Іванович, “усім должні лишилися”: і за насіння, і за солярку…
Наразі сільгосппідприємство, засноване Віктором Горьовим, має в оренді 900 гектарів лісу та обробляє 890 гектарів ріллі. Нетипові і не надто родючі тутешні грунти компенсуються чудовою природою цього краю. Впритул до села підходить сосновий ліс, до Ворскли всього кілька кілометрів, а саме село знаходиться на правому березі її найбільшої притоки Мерли. Вже на подвір’ї ПСП “Ковпаківець” виникає відчуття чогось незвичного, екзотичного. Впадає в око яскрава зелень декоративних насаджень з фігурками птахів та звірів. Хол адмінприміщення нагадує оранжерею з височенними, викоханими аж під стелю, кімнатними рослинами, опудалами тварин і птахів. Відчувається особлива позитивна атмосфера.
…Справжня екзотика дивиться на нас згори вниз через високу дощану огорожу величезними темно-синіми очима, кліпає розкішними віями. Запитую в агронома Володимира Гришка, який повів нас на екскурсію, навіщо у господарстві страуси…
– Так красиво ж, – відповідає чоловік, усміхаючись.
На спробу почухати довгу замшеву шию екзотика повертає вбік волохату мордочку й сердито шипить: багато вас тут ходить, що – кожному шию підставляти? Дві пари африканських аборигенів мешкають в окремих просторих загонах і зовсім не бояться морозів. Виявляється, сюди часто приходять у гості школярі й дошкільнята, колеги, партнери, постачальники. Всім цікаво, спілкування одразу стає значно теплішим. А одне страусине яйце кухарям замінює 24 курячих. Дохід навряд чи компенсує затрати, але ж не все міряється грошима. Дрібніше екзотичне птаство перейшло на зимові квартири, його не турбуємо.
[1]Агроном Володимир Гришко, трактористи Володимир Коваленко, Сергій Шило, Олександр Стовпівський.
На стовпі посеред господарського двору – лелече гніздо. До живої природи ставлення особливе. Скажімо, там, де поле впритул підходить до лісу, зазвичай навесні пару разів проходить кукурудзяна сіялка. Цей урожай – спеціально для диких кабанів.
Як розповідає Володимир Гришко, за цінової нестабільності треба сіяти все: сою, соняшник, гречку, озимину – пшеницю, жито, тритикале. Для проби посадили навіть озимий часник. На тритикале та жито і ціни, і попит невисокі, але ці культури менш вибагливі до родючості грунтів. Бо, як говорить агроном, на деяких полях піщано, мов на пляжі. А від якості грунту, його грошової оцінки залежить напряму обсяг орендної плати.
Середній розмір паїв – 3,6 гектара. Якщо договір підписаний на 15 років, то орендну плату при потребі можна брати й наперед. До 20 відсотків пайовиків, переважно не місцеві, спадкоємці, отримують її грошима. Але більшість селян надають перевагу натуральній оплаті. Запитую в засновника господарства про перелік продукції на оплату оренди паю.
– Виписуємо усе, що виробляємо, – пояснює Віктор Горьовий, – зерно, мед, олію, крупи, цукор, сіно, дрова, молодняк свиней – на свинофермі утримуємо 120 голів. Надаємо багато послуг: оранка, вивезення гною, тюкування сіна. Люди у Малій Рублівці виживають за рахунок худоби та грибів. Але минулорічна осінь скривдила, навіть найзапеклішим грибникам заробити копійку не вдалося. Тепер джерелом доходу лишилося молоко.
Коли у 2010 році Віктора Горьового люди обрали ще й сільським головою Малої Рублівки, відповідальність подвоїлася. Перш за все самотужки відновили вуличне освітлення у Мар’їному, Дем’янівці, Малій Рублівці. Тепер воно щомісяця обходиться в 5–7 тисяч гривень, зате світла увечері не менше, ніж у райцентрі. Якщо наразі про соціальну угоду говорити запротокольованими цифрами, це 50 гривень за гектар ріллі. Реально ж виходить удвічі більше.
[2]Асортимент магазину запчастин до сільськогосподарської техніки задовольнить найвибагливіших покупців.
За участю сільгосппідприємства довели до ладу приміщення сільради, там теж тепер красиво й затишно. Встановили огорожу в центрі села. Відновили клуб, поміняли у залі сидіння. Тепер тут проходять сільські свята. Футбольна команда “Ковпаківець”, яку тренує В’ячеслав Березка, цьогоріч виборола суперкубок району. І форма, і транспортні витрати – за рахунок ПСП. У місцевій дев’ятирічці навчається 41 школярик. Років два тому школу вдалося відстояти, у найближчому ж майбутньому, враховуючи жорстку економію бюджетних грошей у державі, заклад можуть закрити. Виходячи з фінансових міркувань, так, напевне, вигідніше, адже зараз тільки підвезення учнів та вчителів обходиться більше 19 тисяч гривень за квартал. Уже не кажучи про ремонти та харчування. Але ж як 6-річній дитині витримати “робочий день” у чужому селі з 7-ї до 17-ї години? На думку сільського голови і засновника ПСП, можливе закриття школи і дітям, і батькам, і громаді добряче дасться взнаки.
На всьому вищезгаданому коло інтересів і клопотів Віктора Горьового не закінчується. На в’їзді до Котельви зводиться цілий комплекс: автомагазин, майстерня, стоянка для вантажних автомобілів. Асортимент магазину покриває 90 відсотків можливих потреб у запчастинах до сільськогосподарської (і не лише) техніки вітчизняного виробництва. Тут і моторні мастила для 2–4-тактних дизельних, турбодизельних та бензинових двигунів, присадки, запчастини (до імпортної техніки – під замовлення). Як говорить директор магазину Роман Ісакієв, доступність цін пояснюється прямою співпрацею з виробниками (оливи, присадок, насосів тощо). Є все: від шпагату для тюкування сіна, автомобільних і тракторних шин до польських косарок та запчастин до них.
Ще шість додаткових робочих місць вдалося створити у майстерні, де за купленим у Білорусі патентом збирається обприскувач “Роса”. Це машина для внесення добрив під озимину по мерзло-талому грунту, яка може рухатися по багну, болоті, воді. Двигун – японський, кабіна – білоруська, багато запчастин купується в Україні, рами зварюються прямо в майстерні. Як говорить директор, через війну замовлень поменшало, а донедавна таку техніку замовляли навіть прикордонники.
Того дня у спілкуванні дуже часто повторювалося слово “красиво”: про страусів, про вуличне освітлення, про підсаджувані щороку 12 гектарів молодого лісу і навіть про пироги з тутешньої пекарні. До речі, один пекар забезпечує хлібом їдальню підприємства та його працівників, яким є де взяти свіжого буханця, йдучи з роботи. І харчується колектив ПСП “Ковпаківець” також безкоштовно – ціни немає навіть умовної. Красиво?!.
Ольга ЩЕГЛОВА
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”
•Засновник ПСП “Ковпаківець” Віктор Горьовий.
[3]