У Дніпропетровську вручили державні нагороди родичам загиблих на Донбасі захисників Вітчизни. Ордени “За мужність” третього ступеня керівники правоохоронних органів Дніпропетровської області передали у 29 сімей. Нагород посмертно удостоєні загиблі правоохоронці та бійці трьох добровольчих батальйонів, підпорядкованих МВС України. Саме в складі добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення “Дніпро-1” воював і героїчно загинув наш земляк, військовий офіцер і художник Валерій Боняківський.
Присутня на урочистостях мама Героя, Марія Карпівна Боняківська, вкотре сумно розповіла журналістам, що знає: її Валерій виконав своє призначення. “Сина не повернеш, але так сталося заради життя нашого народу”, – мужньо говорить жінка. До Дніпропетровська вона привезла синьо-жовтий прапор із зображеним на полотнищі художницею Юлією Петушинською Янголом-Охоронцем, щоб передати його синовим побратимам як оберіг. До сліз зворушливо було дивитися, як мама загиблого Героя спішила наділити суворих вояків ще й солодкими гостинцями. Вона, як і раніше, не перестає про них хвилюватися й допомагає чим може.
[1]На урочистості приїхали бійці, зокрема й з-під багатостраждальних Пісок поблизу Донецького аеропорту. Саме під час зачистки цієї місцевості від диверсійних груп і загинув під мінометним вогнем наш незабутній земляк із позивним “Кабул”. Друзі й сьогодні згадують передусім його світлу вдачу, щиру усмішку, добрі розповіді про трьох доньок й онука Максимка…
***
За день до вручення нагород родинам загиблих бійців у Полтаві, в Художньому салоні, відкрилася виставка робіт Героя АТО, члена творчого об’єднання полтавських художників “Живопис” Валерія Боняківського. Колеги по пензлю присвятили її 45-річчю загиблого захисника Вітчизни. 14 січня він би сам мав зустрічати численних гостей та приймати від них вітання…
– Син не вмів бути байдужим, тому й пішов добровольцем на фронт. Звичайно, я, як і кожна мати, була проти такого рішення, але це не могло щось змінити. У минулому він – військовий льотчик, мав звання лейтенанта, – розповіла Марія Карпівна Боняківська.
У талановитого художника залишилося багато учнів, у тому числі його доньки. У творчому доробку митця понад 4 тисячі робіт. На виставці представлені картини з приватних колекцій.
– Він був багатоплановий художник, працював у різних жанрах: і авангард, і класика. Незадовго до загибелі приїжджав до Полтави й тоді намалював свою останню роботу. На картині зображено очі жінки на темному тлі. Для Валерія-оптиміста, прихильника яскравих барв, це нетипово. Очевидно, так вплинуло пережите на війні, – поділився роздумами голова творчого об’єднання “Живопис” Віктор Бондар.
Марія Карпівна Боняківська пригадала, що в одній із телефонних розмов син говорив, що, ідучи напівзруйнованим Донецьком, бачив церкву, яку раніше розписував. Нині картини Валерія одна за одною почали повертатися до його мами: люди, які раніше їх придбали, намагаються хоч так і їй, і йому подякувати за кожну нашу хвилину миру.
Участь у відкритті виставки взяв заступник голови обласної ради Володимир Микійчук. Голова обласної організації Національної спілки художників України Юрій Самойленко передав мамі Героя фінансову допомогу, зібрану полтавськими майстрами пензля.
Світлана БОРИСЕНКО
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”
Олена МАКСИМЕНКО
Журналіст
[2]