Організаторськими здібностями, відповідальністю, справедливістю Світлана Бражник відзначалася ще у школі. З дитинства тендітна дівчина проявляла себе лідером, займала активну життєву позицію. Після закінчення Полтавського державного педагогічного інституту (нині – Національний педагогічний університет) імені В.Г.Короленка працювала у Великорудківській школі, щодня пішки долала майже десять кілометрів, добираючись до села з Диканьки. Але труднощі лише загартовували характер.
Коли виникло те бажання змінити роботу в школі на журналістські будні? Коли захотілося філологу говорити не про чужі твори і проблеми, а писати самій, занурюватися в житейські проблеми і духовним словом допомагати їх вирішувати? Не один рік була юнкором, але навіть не уявляла собі, що улюблену педагогічну роботу змінить на фах журналіста. Молодий педагог Світлана Глушко щодня бралася за перо не для того, щоб перевірити учнівські роботи, а щоб самій тримати руку на пульсі життя району і нести цю обізнаність, розуміння ситуації в кожен дім.
Це було у такі неспокійні й непередбачувані останні десятиліття минулого сторіччя. Спочатку була робота на районному радіо, а в 1994 році Світлану Глушко призначили редактором Диканської районної газети “Трудова слава”. Вона стала, мабуть, наймолодшим серед очільників редакційних колективів області.
У народі кажуть: “Не дай Боже жити і працювати в часи перемін”. А ті роки і були нелегкими перебудовчими, періодом глобальної кризи. Диканський район гнули вітри економічних проблем: підприємства зупинялися, сільськогосподарські товариства банкрутували. Сотні людей залишилися без роботи, тож падав і тираж районної газети. І в цих умовах організаторський талант ватажка, уміння виокремити пріоритети допомогли редакційному колективу вистояти. Для популяризації ролі районного часопису проводяться дні газети в селах, на шпальтах видання запроваджуються нові рубрики. Зокрема на першій сторінці великим планом традиційно з’являється фото славних людей, проводяться зустрічі з цікавими особистостями. Запровадження сторінки безкоштовних оголошень “Диканський ярмарок” допомагало виживати мешканцям району і разом з тим піднімало тираж самої газети. У цей час відбуваються великі зміни і в технічному та дизайнерському оформленні видання. Звичайні друкарські машинки і поліграфічні машини замінюються комп’ютерами, офсетним друком, громіздка фототехнологія – цифровими фотоапаратами, чорно-білі сторінки – кольоровою гамою шрифтів. Усе це давалося нелегко: необхідно було закупити нове обладнання, підготувати кадри. Упоралися. Головний показник – насиченість періодичного видання на тисячу жителів району, показник його популярності, – залишається одним із найвищих в області.
Не секрет, що комунальні видання, до яких належить і “Трудова слава”, не є самоокупними, дотація з районного бюджету далеко не повністю покриває витрати на друк, папір, транспортування тиражу та інше, що потрібно для того, аби щоп’ятниці свіжий номер газети змогли отримати читачі. Новацією для районок десять – п’ятнадцять років тому був продаж частини тиражу вроздріб, нині це – зручна й ефективна форма розповсюдження газети, а коли за ініціативою Світлани Глушко вперше 5 примірників “Трудової слави” з’явилися в магазині, ніхто навіть не думав, що за кілька років ця цифра зросте майже до двох тисяч! Пізніше цей досвід стали запозичувати редактори інших газет Полтавщини, а завдяки надрукованій на шпальтах фахового журналу “Журналіст України” статті – й інших областей країни.
Нині в технічне забезпечення впирається немало чинників успішної роботи. Редактор переконана сама і постійно наголошує, що треба тримати марку, йти в ногу з часом, не зупинятися на досягнутому. Ось і започатковуються нові рубрики, тематичні сторінки, аби якомога більше читачів захотіли придбати “Трудову славу”. І завдяки ідеям редактора Світлани Глушко колективу таки вдається зберігати високі позиції районного видання серед інших газет області. Адже на кону – тираж!
Крім організаційних здібностей, Світлана Юріївна має глибоке почуття такту і вміє знайти спільну мову практично з будь-ким. Пояснити горе-дописувачу, що його творіння – далеко не шедевр, і ще й так, аби не образити, – це треба вміти. Скільки разів невдоволені автори телефонують і обурено запитують, чому його (чи її) лист (вірш, етюд, байку, розгромну статтю) не надрукували або надрукували не повністю чи в опрацьованому вигляді. Й кожному треба розповісти про публіцистичні стандарти, художню вартісність, етичні норми, при цьому зберігаючи доброзичливий тон.
Журналісти “Трудової слави” вже звикли до вимогливості свого керівника. Жодне планування чергового номера газети не обходиться без традиційного запитання редактора: “Що для людей будемо ставити в сторінку?” Це значить, що треба вигортати свої запасники і пропонувати щось “такеє” – тему, на яку ще не писали, яка б заінтригувала аудиторію, повідала про щось нове, незвичне, захопливе. У стосунках з людьми Світлана Юріївна – чесна, відкрита, без лукавства і “каменя” за пазухою, для колективу редакції – це і мудрий третейський суддя, здатний вирішити будь-який спір, і добра берегиня, котра, як про малих дітей, дбає про своїх підлеглих, і надійний порадник, до якого можна звернутися і з професійними чи життєвими питаннями, і взагалі – Атлант, що тримає на своїх плечах усі турботи про газету та її читачів. Світлані Юріївні вдалося створити і підтримувати у колективі стабільно здоровий мікроклімат, вона користується повагою та авторитетом і за межами редакції. Світлий розум, тонке почуття гумору, толерантність, скрупульозність, розважливість, людяність – далеко не повний перелік достоїнств Світлани Глушко. “Будеш їхати – одягайся тепліше”, – ні, це не мама дає напутні настанови, то редактор випроводжає кореспондента на завдання. І так завжди: потурбується, перепитає, піде назустріч у будь-якій ситуації. А що вже говорити про професійні уміння! Звання заслуженого журналіста України просто так не дають. Такого чуття мови, як у Світлани Юріївни, ще треба пошукати. Читаєш статтю – і на підпис можна не дивитися: руку майстра видно відразу. Світлана Глушко пише так, ніби, дивлячись кожному в очі, розповідає: художньо, цікаво, змістовно і разом з тим просто, доступно. Діапазон тем – якнайширший, глибина обізнаності в будь-якій сфері – щонайґрунтовніша. Ми впевнені, що з таким редактором “Трудова слава” ще досягне піку свого розквіту, адже для Світлани Юріївни це – не просто робота, це – справа життя, за яку вона щиро вболіває.
Життєва нива цієї мудрої, непересічної жінки щедро осяяна сонцем людського тепла, щирості, любові. В усьому її підтримує чоловік Юрій Іванович, радують своїми успіхами донька Таня, син Віталій, зять Клод, дарує тепло свого серця матуся, раді спілкуванню з нею родичі, друзі, колеги. Сьогодні, у день ювілею, чимало щирих вітань лунають на адресу Світлани Глушко, і, приєднуючись до найтепліших слів, ми сердечно зичимо: “З роси й води Вам, шановна!”
Колектив Диканської районної газети “Трудова слава”.
[1]