Щиренько помолися
Й скоренько засинай,
Бо з неба вже спустився
На санях Миколай.
З дарами поспішає
Через поля й гаї
І діткам підбирає
Даруночки свої.
Шепне про щось на вушко,
Погладить по чолі
Й ховає під подушку
Даруночки свої.
І не дадуть заснути
На другу ніч думки:
Як зміг він відімкнути
У дверях всі замки.
Та з часом ти узнаєш
Такий святий закон,
Що доброта не знає
Ніяких перепон.
Тарас ПИТЛИК.
[1]