А кожен рік, немов рубіж,
Його все важче й важче брати.
І біль чужий, як в серце ніж,
І все частіш гукає мати.
І зеленіють спориші,
І плачуть скошені отави.
І вік ХХ у душі,
Мов горобинові заграви.
І зорі падають у ніч,
І Шлях Чумацький в небо кличе.
І вабить зір найменша річ,
І день щось шепче таємниче.
Та головне – душа болить,
На полотні життя малює.
Іще так хочеться любить,
Ще кожен рік, як мить, хвилює.
Наталія Харасайло.
У цьому вірші мова йде про видатного живописця, графіка, заслуженого художника України, лауреата всеукраїнської премії імені Опанаса Сластьона, кавалера ордена “За заслуги” ІІІ ступеня, повного кавалера орденів Карла Фаберже, почесного громадянина міста Миргорода, людини зі світовим ім’ям – Віктора Михайловича Брикульця. Його щедрий талант вніс визначний доробок у розвиток сучасного українського мистецтва.
Творчість Віктора Михайловича – ціла епоха в культурному житті. Більше 60 років охоплює творча біографія митця, автора величезної кількості тематичних, жанрових полотен, психологічних портретів, ліричного настрою пейзажів і натюрмортів. Поряд із живописними в його доробку графічні, декоративно-монументальні роботи, три іконостаси, 65 ікон, написаних для церков Полтавщини. Духовною піднесеністю вражають розписи Віктора Михайловича у Свято-Михайлівській церкві у Решетилівці, в церкві Дмитра Солунського у Ромодані. Майстер поповнив національну іконографію емоційно насиченими іконами “Христос умиває ноги апостолу Петру”, “Святий Микола Чудотворець”, “Божа Матір”, “Пресвятая Богородиця”, нещодавно написаний “Святий Афанасій” для Мгарського Свято-Преображенського монастиря.
Складним був життєвий і творчий шлях художника, тісно пов’язаний із долею України. Голодне дитинство в селі Марківці (народився 23 листопада 1924 року на Хмельниччині), тяжка юність у роки війни пройшла на шахтах Німеччини в каторжних умовах. Юнак двічі тікав, фашисти його ловили, жорстоко били і винесли вирок – повісити. Його врятував випадок, і Віктор вижив, повернувся додому.
У 1946 році він вступив до Харківського художнього училища. Вже на третьому курсі почав працювати в Художньому фонді, малював портрети.
Із 1968 року плідно і творчо працює, створює тисячі станкових, монументальних живописних і графічних робіт різних жанрів. Національне відродження простежується в багатьох графічних і олійних творах. Із історичною достовірністю, натхненно змальовує величні постаті минувшини і сьогодення: Івана Мазепу, Тараса Шевченка, Миколу Гоголя, Данила Апостола, Богдана Хмельницького, Галшку Гулевичівну, братів Муравйових-Апостолів, Василя Капніста, Володимира Боровиковського, патріарха Мстислава, кардинала Гузара, Івана Зубковського, Івана Віцька, Анатолія Дімарова, Наталію Харасайло, Валентина Скурлова, Володимира Лупальцева, Тетяну Фаберже і багато інших.
У портретному – “королі жанрів” – талант живописця, митця “людських душ” відкрився сповна. Всі портрети різні за характером, внутрішнім світом, темпераментом. Віктор Брикулець використовує антураж і атрибутику для розкриття характеристики портретованого, знаходить нове вирішення в композиційному і колористичному плані. Кредо художника – донести правду життя, реально відобразити видатних особистостей. Завдяки майстру збережуться для нащадків портрети сучасників, образи яких складаються в єдиний і багатогранний портрет епохи.
Графіка відзначається багатою нюансировкою, тонкістю штриха, віртуозністю і майстерністю виконання. Автор чудово володіє різними графічними техніками і зображальними засобами. До кращих графічних робіт належать портрети Тараса Шевченка “Думи мої, думи”, краєзнавця, фольклориста Івана Гуріна, поета Антона Шевченка й інших діячів нашої культури. Почесне місце в цьому жанрі займають автопортрети Віктора Михайловича різних років, наповнені духовною внутрішньою силою, горінням серця. Майстер пише правдиво всіх портретованих, не прикрашаючи їх, прописує деталі, в світлій манері, використовує широку палітру фарб.
“Пишу, коли мене щось по-справжньому схвилює, бо художник лише так може досягти високого рівня. Крізь муки творчості, переживання… Скрізь треба віддавати душу”, – розповідає митець про свій метод творчої багаторічної праці.
Віктор Михайлович уже давно досяг вершин майстерності й визнання. Його ім’я повинне стояти поруч зі знаними портретистами європейського рівня. Бачимо професіоналізм, талант живописця в безлічі витончених ліричних пейзажів Карпат, Криму, Прибалтики, славної, вже рідної йому, Полтавщини з її тихоплинними річками, дібровами в різні пори року, мотиви з життєстверджуючою основою, прозоро-весняного подиху, золота осені з її багатством фарб. Природа завжди манить художника, бо вона – джерело натхнення. Складні композиційно натюрморти з калиною, горобиною, яблуками, грибами і море різних квітів, особливо троянд, – все це чарує своєю красою, барвистістю, сонячністю, настроєм. І всюди – величезна праця чудового художника-мислителя в поєднанні з талантом, подарованим йому Богом, долею. Віктор Михайлович Брикулець перетворив життя в мистецтво, мистецтво стало для нього справжнім життям, воно підкорило його собі.
Подібно всім знаним художникам Віктор Михайлович тонко відчуває матеріальну реальність і красу навколишнього світу. Живописні пейзажі та натюрморти – сонячні й світлі, з радісним світосприйняттям. Пейзажі “Травневий дощик”, “Річка Хорол”, “Преображенська церква у Великих Сорочинцях”, “Стара водолікарня у Миргороді”, “Дуби в Хомутецькому парку”, “Березовий гай”, “Алупка. Надвечір’я”, “Чайка. Гурзуф”, “Стара Ялта”, “Хорол”, “В горах”; натюрморти “Горобина”, “Квіти”, “Просвітлення”, “Гриби”, “Півонії”: в них – життя!
Віктор Михайлович Брикулець єдиний в Україні має п’ять нагород від Меморіального фонду Карла Фаберже. Портрет Карла Фаберже (2006) його роботи став емблемою фірми і візитівкою Меморіального фонду.
Роботи Віктора Михайловича зберігаються в численних експозиціях і фондах музеїв, приватних колекціях України, США, Фінляндії, Англії, Австрії, Швейцарії, Голландії, Канади, Болгарії, Росії. Внесок художника-живописця у розвиток сучасного українського мистецтва надзвичайно великий. Кращі роботи Віктора Брикульця увійдуть у золотий фонд образотворчого мистецтва світового значення.
Наталія БЕРКУТА
Мистецтвознавець
[1]