- Зоря Полтавщини. Громадсько-політична газета - http://www.old.zorya.poltava.ua -

Протезування в Полтаві: безкоштовно, якісно, ефективно

Фахівці Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства побували у Харківському військовому госпіталі, де проходять лікування поранені на Сході України солдати. Під час спілкування із пацієнтами  спеціалістів найбільше вразило те, що поранені бійці майже не мають інформації про можливості вітчизняного протезування. А тим часом волонтери старанно збирають для скалічених хлопців сотні тисяч доларів та євро на виготовлення дорогих імпортних протезів, більшість із яких можна замовити в Україні безкоштовно, жодним чином не поступившись у якості.
Війна оголила проблеми
Виявляється, для лікування тяжких поранень в Україні є 4 базових шпиталі: у Києві, Харкові, Львові та Вінниці. І їх незабаром мала спіткати гірка доля Української армії: скорочення, перекваліфікація, фактично – ліквідація. Як розповів заступник директора казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства із загальних питань і розвитку Віктор Лебедєв, до Полтавського й Кременчуцького шпиталів поранені надходять із прифронтового Харківського військового госпіталю, де здійснюється перше хірургічне втручання. В залежності від діагнозу далі вони направляються до різних госпіталів України, у тім числі й до Полтавського, що також має свою спеціалізацію. Із керівництвом Харківського військового шпиталю укладено домовленість вчасно повідомляти про пацієнтів із Полтавської, Сумської та Кіровоградської областей, які в подальшому потребуватимуть протезування: яка саме ампутація сталася, який за рівнем функціональності виготовлятиметься протез.

Пацієнт  Віктор Циганенко відпочиває після виснажливого тренування. [1]

Пацієнт Віктор Циганенко відпочиває після виснажливого тренування.

– Наші колеги в Сумах створили Центр соціально-правової допомоги пораненим в зоні АТО, – розповів Віктор Лебедєв. –  Це громадська організація, що тісно співпрацює з облдержадміністрацією і пропонує юридичну підтримку та консультації учасникам АТО, психологічну допомогу. Маємо ідею створити щось подібне в Полтаві. Госпіталь, як військова установа, є закладом доволі закритим, тому такий центр, наприклад, на базі нашого заводу – за сотню метрів від госпіталю, з яким у нас добрі ділові стосунки, став би в нагоді і пораненим солдатам, і нашим пацієнтам. Як виявляється, пацієнти дуже мало знають про можливості безкоштовного вітчизняного протезування. Я категорично проти такого лікування за кордоном не лише тому, що з України відтікають гроші, а й тому, що не гіршої якості протези виробляються вдома, зокрема на нашому підприємстві.
Проблем із протезуванням немає, не вистачає інформації
Розповідає заступник директора Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства з медичної роботи Олександр Проскурін:
– Чому люди намагаються протезуватися за кордоном? Напевне, спрацьовує психологічний фактор. По-перше, одного-двох інвалідів ще можна відправити за кордон, але ж масово усіх туди не повезеш. По-друге, така людина потребує супроводу: спочатку виготовляється первинний протез для адаптації, потім формується культя, гільзу (культеприйомник) доводиться постійно переробляти, “підганяти” під особливості тіла. Оскільки пластмаса, гума й залізо – не вічні, років через три протез потребує заміни. Ну, припустимо, зібрали волонтери оті 200 тисяч євро, провели протезування. Що далі? Все життя за кордон не наїздишся, зроблений там протез рано чи пізно повернеться до нас.
Фахівці полтавського підприємства виготовляють протези верхніх і нижніх кінцівок різного ступеня функціональності. Літні люди зазвичай користуються такими, що дозволяють пересуватися й самостійно себе обслуговувати. Для молодих і наполегливих, хто хоче продовжувати активне життя, працювати і навіть займатися спортом, ми пропонуємо протези, що комплектуються високофункціональними вузлами, переважно німецької фірми “Otto Bok”. Із цією інформацією наше підприємство співпрацює ще з 1987 року, коли гостро постала потреба  протезування скалічених “афганців”. Відтоді німецькі спеціалісти повністю перенавчили наших фахівців, завезли обладнання, завод першим в Україні перейшов на нові матеріали й технології завдяки ініціативі тодішнього директора Василя Лукомця. Зараз використовуємо гідравлічні вузли японських виробників. Якщо вузол механічний, все навантаження лягає на культю. Гідравлічний пристрій певним чином повторює роботу м’яза і сам допомагає “викидати” протез при ходьбі, підвищуючи активність пацієнта. Людина менше втомлюється, легше долає відстані.
Згідно з інформацією департаменту праці і соцзахисту населення ОДА, внаслідок бойових дій на Сході України потребують протезування шестеро мешканців області. В одного з юнаків – ампутаційна культя лівого передпліччя: для нього вже замовили комплектуючі з Німеччини (рука – це дуже складний протез). Будемо виготовляти йому одразу два: косметичний, який імітує руку, і функціональний з тяговим (згинально-розгинальним) пристосуванням. За гарної адаптації і наполегливості він дозволить користуватися ложкою, ручкою, виконувати більшість необхідної роботи. В області є люди з двосторонньою ампутацією рук, які самостійно себе обслуговують. Є певні пристосування хіба що для “дрібної” роботи, як-то для полегшення розстібання-застібання гудзиків. Пацієнт у нашому стаціонарі спочатку навчиться виконувати елементарні хапально-подавальні рухи, будувати пірамідки тощо, а вдосконалюватиме вміння самостійно. Четверо бійців після ампутації кінцівок ще перебувають на лікуванні: щоб сформувалася культя, має пройти 3–4 місяці. Один наш земляк пролікувався у Київському госпіталі, й там же йому запропонувала послуги з протезування приватна фірма. Тобто проблем із протезуванням наразі немає – є велика проблема з відсутністю інформації.
Наразі широко рекламуються вузли для протезів на електроніці – ми таких ще не виготовляємо. Але досвід показав, що активні люди для занять спортом, туризмом навіть за кордоном зазвичай не використовують у протезах надто “розумні” вузли, які всю роботу виконують замість людини, бо хочуть самотужки контролювати і тренувати власне тіло.
“Українські параолімпійці користуються протезами винятково вітчизняного виробництва”
Ці слова Героя України Валерія Сушкевича процитував директор протезно-ортопедичного підприємства Юрій Бондаренко. Нині полтавські фахівці протезують юнака, який всерйоз займається тенісом: ампутована гомілка не стала на заваді спорту. Як наголосив керівник, чомусь більшість людей переконані, що все це коштує шалених грошей. Реально ж в Україні безкоштовне протезування не лише продеклароване, а й повністю профінансоване, попри усі складнощі з бюджетом, витратами на військові дії. А люди, на жаль, не знають про таку можливість.
– Наше підприємство готове прийняти пацієнтів і забезпечити протезами найвищої якості. Є бригади фахівців, які виїжджають для консультацій у районах – згідно з графіком один раз на два місяці. Але треба мати бажання стати “на ноги”, готувати тіло до серйозних навантажень, тренувати його. Інвалід-колясочник повинен мати сильні руки, щоб уміти пересісти з ліжка на коляску і навпаки. Ходьба на протезі гомілки за енергозатратами прирівнюється до роботи коваля. Навіть молоді й сильні, стаючи на такий протез, вкриваються потом, від перенапруги тремтить усе тіло. У нас є і навчений персонал, і тренажери, і стаціонарне відділення. Але не варто чекати дива: поставлять протез і все закінчиться. Ні, почнеться важкий труд. Але він того вартий.

Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”

Print Friendly, PDF & Email [2]