- Зоря Полтавщини. Громадсько-політична газета - http://www.old.zorya.poltava.ua -

Чи той нині ярмарок?..

Цьогорічний Сорочинський ярмарок суттєво відрізняється від усіх попередніх. У першу чергу – тим, що відбувається на тлі запеклих військових дій на Сході нашої країни. З огляду на це проведення ярмарку, як ми вже повідомляли, навіть планували відмінити. І все ж вирішено провести дійство як приватний захід. 19 серпня відбулося офіційне відкриття традиційного Сорочинського ярмарку. Всю відповідальність за його організацію й проведення, в тому числі й за безпеку людей, взяла на себе приватна комерційна структура – ТОВ “Сорочинський ярмарок”.
20140819-DSC_0506 [1]Керівник проекту Світлана Свищева під час офіційного відкриття заходу наголосила на тому, що цього року він відбувається під гаслом “Україна єдина!”:
– На ярмарок у Великі Сорочинці завжди приїздили люди з різних куточків України і зарубіжжя, щоб запропонувати свої вироби, своє мистецтво. Тут ніколи не було розбрату, навпаки, панувала й нині панує атмосфера братерства і взаєморозуміння.
Голова Полтавської облдержадміністрації Віктор Бугайчук, який відвідав Великі Сорочинці як гість, привітав присутніх із православним святом Преображення Господнього, по-народному – Спаса, побажав ярмаркувальникам вдалих контрактів, покупок, змістовного відпочинку.
Заявки до участі в ярмарку та фестивалі народної творчості подало близько 70 колективів та окремих виконавців практично з усіх областей України. Щоправда, не почують цьогоріч Сорочинці виступів самодіяльних артистів із Луганської та Донецької областей. Представників цих регіонів майже немає й серед учасників, так би мовити, ділового розділу ярмарку. За словами Світлани Свищевої, у порівнянні із попереднім, у цьому році ярмаркувати приїхало лише близько 60 відсотків учасників. Впадають у вічі напівпорожні криті ряди Містечка майстрів – найпопулярнішої зони ярмарку. Але ті майстри й майстрині, які все-таки приїхали у Сорочинці, демонструють багато цікавого. Серед них – і Ганна Линдюк із Івано-Франківська. Жінка привезла на Полтавщину вишиванки. Всі вони виготовлені вручну сільськими майстринями й чарують своєю неповторністю.
– Оце – наша івано-франківська вишивка, – з гордістю показує майстриня чоловічу сорочку, вишиту нитками різного кольору. – Є й із київським червоно-чорним орнаментом. А це – білим по білому – ваша, полтавська.
Жінка бере участь у Сорочинському ярмарку вже дев’ятий раз. Цьогоріч до останнього не знала, чи буде ярмарок і чи поїде на нього – напередодні чоловікові принесли повістку у військкомат. Але зрештою поїхала, бо ярмарок для неї й інших вишивальниць – хороший заробіток.
Ярослава Щербань із Буковини навіть не вагалася, чи їхати у Сорочинці, й привезла дивовижної краси сорочки, вишиті бісером:
– Ми не повинні боятися жити в Україні, ярмаркувати. Це наша земля, наша країна, й ми обов’язково переможемо, бо правда – на нашому боці.
Ірина з Тореза Донецької області нещодавно приїхала на Полтавщину – ледь вирвалася з окупованого бойовиками міста, в якому залишилися її батьки й сестра. Подруги-однокурсниці, які прихистили жінку, запропонували їй відвідати Сорочинський ярмарок:
– Я приємно вражена відкритістю й підтримкою полтавців і взагалі всіх, хто тут є. Такий дух єдності, українства відчувається! Добре, що проводите такий цікавий захід. Водночас серце болить за Донеччину – так хотілося б, щоб і в нас панували мир і злагода…
З огляду на ситуацію в країні початковий сценарій культурно-масових заходів, запланованих до проведення на ярмарку, було змінено. Про це повідомив режисер-постановник дійства Олександр Любченко. За його словами, розважальна програма щодня завершуватиметься раніше, ніж зазвичай, хвилиною мовчання в пам’ять про жертви війни, відмінено дискотеки й феєрверки, під час ярмаркування волонтери збиратимуть добровільні пожертви для учасників АТО, а також допомогу сім’ям загиблих. Громадський порядок охороняють наряди міліції й військових.
Щодня на Сорочинський ярмарок приїздять нові гості – відпочити, поспілкуватися й трохи розважитися. Цього року особливою популярністю користуються українські віночки, шкарпетки й прикраси з національною символікою, а ще – сувеніри у вигляді “межигірських золотих батонів”. Ціни на товари мало чим відрізняються від минулорічних. Вистачає закладів громадського харчування й атракціонів, тобто все наче, як завжди на ярмарку, наче, як у Гоголя. Проте чітко відчувається гіркий присмак тривоги: ярмарок завершиться, а що ж буде далі?..

Юлія ДУМКА-КОНДРАТЬЄВА
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”

Print Friendly, PDF & Email [2]