- Зоря Полтавщини. Громадсько-політична газета - http://www.old.zorya.poltava.ua -

Віддав життя за мир для земляків і України

На Полтавщину знову прийшла біда – неочікувана, невиправдана, омита кров’ю. Кров’ю ще одного свого сина – відданого, сильного духом. Скільки їх ще буде, таких трагічних сторінок, в історії нашого краю?.. Нині й Пирятинський район у смутку. 8 та 9 серпня у райцентрі були оголошені днями жалоби.
У ці дні тут прощалися з 32-річним Олександром Шляхтичем – учасником антитерористичної операції на Сході України. Він загинув на Донеччині, в Шахтарському районі, поблизу Савур-Могили, 6 серпня. 16 серпня йому виповнилося б 33…
Олександр Шляхтич закінчив Пирятинську середню школу № 4. З 1999 по 2001 рік проходив строкову службу в лавах Збройних сил України. Протягом наступних трьох років служив за контрактом у військовій частині Пирятина. Потім працював приватним підприємцем із перевезення пасажирів. Коли країна опинилася в небезпеці, добровольцем пішов захищати мир для земляків й України. На жаль, не дочекалися свого захисника мама, дружина,
12-річна донька та сестри. Він віддав своє життя за всіх односельців, за нас з вами.
Провести в останню путь героя зібралися сотні його земляків: і ті, хто знали його особисто, й ті, хто хотів підтримати рідних і близьких та віддати данину шани і поваги полеглому солдату.
На мітингу, присвяченому вшануванню пам’яті Олександра Шляхтича, виступили голова районної ради Сергій Пазюк, заступник командира військової частини по роботі з особовим складом Дмитро Горб, координатор волонтерського руху в районі Світлана Німець, голова районної організації ветеранів Афганістану Михайло Василенко. Останній повідомив про те, що районна організація ветеранів Афганістану, членом якої був батько Олександра, виступить на сесії міської ради з ініціативою перейменувати вулицю Червоноармійську на вулицю імені Олександра Шляхтича.
Герої не вмирають. Вони дивляться на нас із високості, своїм безсмертям прагнучи захистити від брехні й морального дезертирства. Будьмо гідними їхньої світлої пам’яті.

Людмила ВОЛИК
Журналіст

Print Friendly, PDF & Email [1]