“Липнева ніч маленька, збирайтесь, дівчата, швиденько та будемо Мариноньку наряджати, пісні купальські співати!” – закликає дівчина у віночку своїх подруг, і вони збираються в коло, наряджають Мариноньку: “З барвінку тобі зеленого листочки, щоб були веселі твої дівочі рочки…”
Так починається театралізоване купальське дійство в музеї-садибі Панаса Мирного, в якому взяли участь кращі гурти Полтавського міського будинку культури. Це свято відроджене чотири роки тому, адже тут, біля ставка, з багаттям, свого часу його організовував для власної родини і кобищанської молоді сам господар садиби – Панас Рудченко (видатний український письменник Панас Мирний), розповідає провідний науковий співробітник музею Вікторія Пащенко. Своїм синам – Віктору, Михайлу й Леоніду – він казав не на всі боки роздивлятися, а прислухатися до народної мови та пісень.
– Сусід письменника – Панас Латиш, який товаришував із його синами, з дитячих років запам’ятав купання у ставку й поїздки разом із сім’єю Панаса Рудченка на Ворсклу. “Плавав Панас Якович майстерно. Він міг десятками хвилин лежати без руху на поверхні води. Це у нас викликало особливу заздрість. Усі ми хотіли так плавати! І Панас Якович із великим задоволенням навчав цьому своїх дітей і нас, сусідських хлопців. Усе життя я вдячний Панасові Яковичу, що і мене навчив плавати. А це не раз мені знадобилося, особливо коли служив на флоті”, – писав у спогадах Панас Латиш, котрий, до всього, був свекром нашої колишньої співробітниці, – розповідає Вікторія Вікторівна.
І цього разу свято вдалося – в різних куточках нашого краю загалом було проведено 38 масових купальських заходів, участь в яких взяли тисячі полтавців і гостей нашого краю. Пісні лунали, й купальські вогнища осявали таємничі вечори та мрії про квітку щастя і миру на нашій землі.
Фото надане співробітниками Полтавського музею-садиби Панаса Мирного.
Лідія ВІЦЕНЯ
[1]