В обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського відбулася презентація четвертої книги Григорія Шарого “Поляни надій”, яка нещодавно вийшла друком у видавництві “Полтавський літератор”. Це своєрідний підсумок десятирічної творчої роботи поета. Збірка об’єднує кілька розділів: “Травневий дощ” (із присвятою дружині), “Осінь любові”, “Горевій”, “Ріднокрай” та “Поляни надій”.
Літературний редактор книги – член Національної спілки письменників України Микола Костенко – відзначив, що у поезії Григорія Шарого відчутно школу Олександра Олеся, Павла Тичини, Миколи Вороного, Володимира Сосюри. А самого автора назвав “поетом паруючої землі”. На думку голови Полтавської спілки літераторів Михайла Любивого, поезія Григорія Шарого – незвична, неординарна, свіжа.
На презентації ведуча заходу, провідний бібліотекар Галина Вовченко розповіла про віхи життя та творчості Григорія Шарого. Його друзі ділилися яскравими спогадами. А дружина Світлана, муза поета, розповіла про витоки творчості чоловіка. Любов до слова йому передалася з молоком матері, яка у свій час працювала вчителем української мови та літератури. Нині Григорій Шарий сприймає поезію як елемент філософії. І все, що автор “Полян надій” переживає психологічно, соціально, він викладає у віршованих рядках. Григорій свій перший вірш написав у сьомому класі, та, мабуть, як і кожен поет, іноді витримує довгу паузу. Автор книги говорить: “Якщо струни душі щось не зачепить, то тоді й не пишеться”. У “Полянах надій” поет намагається спрямувати погляд людей в їхню душу, коріння, щоб народ по совісті жив та не продавався. Як писав Тарас Шевченко: “…за шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси”. Поезія Григорія Шарого не має традиційного сюжету, але їй властива циклічність. У його творчості минуле переплітається із теперішнім. Якщо ж спробувати визначити суть книги, то тема – сам автор, сюжет – роздуми над долею матері-України, а ідея – це рух думок, почуттів, вражень. Поет говорить, що “Поляни надій” – це своєрідне звертання до прийдешніх поколінь, надія на те, що нащадки зможуть збудувати й утвердити процвітаючу, демократичну Українську державу.
Багато віршів Григорія Шарого стали піснями, зокрема “Рушник” та “Квіточка” звучали у виконанні композитора Володимира Раковського. А солістка заслуженого ансамблю пісні й танцю “Лтава” імені В.Міщенка Віра Мочана подарувала присутнім пісню “Рідний край”. На завершення Григорій Шарий читав свої поетичні твори “Степ”, “День Соборності”, “Ластівка”…
Оксана БІЛЕНЬКА
Студентка факультету філології та журналістики ПНПУ ім.В.Г.Короленка
[1]