Голова Решетилівської районної ради Петро Миколайович КОШОВИЙ народився 4 березня 1961 року в селі Михнівка Решетилівського району. З 1979 по 1981 рік проходив службу в армії. Після закінчення у 1985 році історичного факультету Полтавського педагогічного інституту імені В.Г.Короленка працював учителем М’якеньківської восьмирічної школи, секретарем Решетилівського РК ЛКСМУ та головою Решетилівської спілки молоді Полтавщини, директором приватного підприємства “Максіма”, заступником голови районної ради (у 2002– 2006 роках), деякий час не працював, займався громадською та політичною роботою. Депутат районної ради 4-х скликань. Позапартійний. Одружений, має сина.
1. Підтримую адміністративну реформу у владі: ліквідація обласних та районних державних адміністрацій і передача їх функцій відповідним виконкомам при умові загальних виборів голів області й району. Влада повинна мати довіру своїх громадян, а керівник має бути один.
У той же час насторожує пропонована територіальна реформа. На мою думку, спочатку громаді району необхідно надати всі фінансові та ресурсні важелі: обов’язкова сплата за кожен гектар землі, чесний механізм виплати заробітної плати, сплата податку з доходів фізичних осіб за місцем фактичного розташування підприємства, залишати на місцях частину загальнодержавних податків. У будь-якому разі реформи треба проводити для людей, а не за рахунок людей.
2. Стосовно економіки району. Важко працювати за умов, коли все вже вкрадено до нас. І повірте: не тому, що хочеться вкрасти, а нічого. А тому, що просто неможливе фінансування бюджетних галузей: освіти, медицини, культури, соціального захисту… Доводиться “розумно” економити. А це не додає владі плюсів. Хоча більшість громадян із розумінням ставиться до цих проблем. Головне – чесно пройти цей складний етап у житті країни.
3. Рух до кращого майбутнього України я б розпочав з моралі, і саме з моралі. Адже навіть найкращий професіонал нічого не вартий, якщо в нього немає совісті, якщо він хоче лише красти і брехати. Сьогодні потрібно повернути довіру людей до влади. Це першочергове і найголовніше завдання. І цю довіру можна повернути двома шляхами: моральністю і конкретними справами на користь громади. Революція Гідності заклала паростки громадянського суспільства, і є тверда впевненість, що жодна влада не зможе робити з країною те, що робили Янукович та його поплічники в центрі й на місцях. Суспільство справедливо вимагає покарання всіх, хто порушував закони права і моралі, чинив тиск на підлеглих, крав і брехав. І нинішня влада, і правоохоронні органи мають це зробити. Країна має знати своїх Героїв! І країна має знати своїх негідників!
І головне: потрібно не лише вірити в Україну, а кожним своїм кроком робити Україну кращою!
[1]