Приємно бути свідком того, як добре починання поступово перетворюється на справжню традицію. І тим більше, коли її так щиро й радісно приймають у своє серце тисячі наших земляків. Уже вп’яте в Полтаві відбувся Пасхальний концерт духовної і хорової музики. Для багатьох він є навіть своєрідним продовженням урочистих богослужінь у храмах, адже так само єднає вірян та священиків у радості найсвітлішого християнського свята. Саме на цьому наголосив у інтерв’ю журналістам перед початком заходу митрополит Полтавський і Миргородський Филип.
– Ми будемо підносити молитву до Воскреслого Христа, славити Його й просити про мир, злагоду та любов для нашої української землі, – сказав владика.
Зі сцени Палацу дозвілля “Листопад” знову звучали духовні піснеспіви, фольклор і сучасні мелодії, незримо вінчаючи минулі століття із днями нинішніми. Особливістю цьогорічного Пасхального концерту став яскравий шевченківський мотив. І це – присвята як 200-річчю Великого Кобзаря, так і тим надіям та вболіванням, що ними живе в наші тривожні дні кожна українська родина. У всій своїй могутності й невимірності зазвучало “Те слово, Божеє кадило, кадило істини” у виконанні народного артиста України Василя Голуба та соліста обласної філармонії, протодиякона Олександра Дубового в супроводі пісенно-танцювального ансамблю “Полтава” та українського народного оркестру “Мамай”. Ще пронизливіше защеміло в серцях, коли тишу сколихнули гіркі одкровення пісні-поезії “Думи мої, думи…”, яку Василь Голуб виконав разом із вокальним квінтетом храму Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії.
Багато разів на сцену виходив хор духовенства Свято-Макаріївського кафедрального собору, даруючи глядачам шедеври церковного співу, російські народні та донські козацькі пісні. Дзвінким настроєм українських веснянок усіх полонив фольклорний ансамбль “Жива вода” імені Павла Бакланова ПНПУ імені
В.Г. Короленка. Під бурхливі оплески вітали глядачів із великим святом заслужені артистки України Олена Білоконь та Валентина Колісник.
Та найтепліше зал винагороджував аплодисментами, звісно ж, наймолодших учасників дійства – старанних вихованців недільної школи при полтавському Свято-Серафимівському храмі, а також юних “зірочок” зі зразкової дитячої хореографічної студії “Каприз” та вокальної студії “Рапсодія” Будинку науки і техніки Полтавської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці.
Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”
[1]