КОЛИ йдеться про виноград, одразу згадуються південні краї, де для цієї культури природою створені найоптимальніші умови. Там багато сонця, досить вологи, а літо триває стільки, що золотисті грона встигають визріти й накопичити максимальну кількість цукру. Однак не лише в південних регіонах можна отримувати щедрі урожаї “сонячної ягоди” – не гірше, а то навіть і краще почувається виноград на Полтавщині. Не дарма до нас, у приватні виноградники наших земляків, все частіше приїздять молдавани, які добре знаються на виноградарстві. Їм є чому повчитися у полтавців, зокрема у Миколи Гагіна, який вирощує виноград майже стільки, скільки себе пам’ятає.
ЗІЗНАЮСЯ: дуже зраділа, коли на черговій садово-городницькій виставці (про неї читайте на 3-й сторінці додатка “Сійся, родися!..”) побачила намет, у якому пропонували свої виноградні саджанці Микола й Ірина Гагіни з Дублянщини – околиці обласного центру. Зраділа, бо давно чула про їхній диво-виноград і мріяла з ними познайомитися. З перших хвилин спілкування з Миколою Івановичем зрозуміла, що говорю з досвідченим виноградарем – так багато і захоплено він почав розповідати про свою улюблену культуру – виноград.
– Перше, що я посадив на своїй ділянці, звичайно ж, – виноград. Це був кущ найпоширенішого сорту Лідія. Трохи згодом придбав кращі, в тому числі Нептун, Космос, Восторг, – зазначив Микола Іванович на початку розмови. – Загалом же виноградарством займаюся з дитинства. Пам’ятаю, у дідуся в Хорольському районі ріс кущик винограду. То я кілька разів пробував виростити саджанець із чубука. Не вийшло, бо одного бажання замало – потрібні знання про агротехніку винограду, особливості цієї культури.
УСЕ своє трудове життя Микола Гагін пропрацював машиністом. Професію обрав майже випадково: після армії приїхав із Хорола в Полтаву і подав документи до ПТУ №3, де саме набирали один-єдиний курс машиністів тепловозів… 24 роки провів Микола Іванович у кабіні машиніста приміських та пасажирських поїздів. 60-градусна спека влітку, постійна вібрація, нічні й денні зміни, відповідальність за сотні життів – це і є “романтика” професії залізничника. Попри труднощі роботу свою Микола Іванович любив. Але весь той час, що проводив у кабіні машиніста, долаючи сотні й тисячі кілометрів залізничних ліній, він мріяв про затишний двір біля хати й альтанку, обплетену виноградом. Його дружина, Ірина Федорівна, завжди чекала чоловіка вдома, ще здалеку вгадувала гудок чоловікового дизель-поїзда і поспішала ставити на стіл вечерю…
Нині Микола Іванович – уже на пенсії, але відпочивати йому ніколи:
– У нас навколо будинку вся земля відведена під виноградник, хоча є кілька кущів агрусу, ожини й актинідії, решта – виноград. Він у нас всюди: над гаражем, над вольєрами.
Раніше Гагіни, як і всі, хто живе в приватному секторі, вирощували городину, проте довелося від неї відмовитися – всі сили забирає виноград, але він же й щедро віддячує за піклування.
Нинішня колекція сортів “сонячної ягоди” Гагіних вражає – 237 сортів і гібридних форм! Щоправда, це – разом із синовим виноградом. У Сергія Гагіна в селі – чимала земельна ділянка, на якій молодий виноградар плекає столові кишмишні й так звані винні сорти. Вони, за словами Миколи Івановича, останнім часом користуються особливою популярністю. По-перше, вино з них виходить надзвичайно смачне, з чудовим “букетом”. До того ж такі сорти менш вибагливі: більшість із них спокійно витримують доволі низькі температури – аж до –38°С! Серед таких – Маркет, Ла Креснт, Луїза Свенсон, сорти Дублянський (його характерна ознака – біла ягода) та Кристал витримують до –29°С, Голубок (синя ягода) – до –27°С. Відповідно ці сорти взагалі не потребують зимового укриття – їм не страшні полтавські морози.
Премудростям догляду за виноградом син навчився від батька. До речі, за професією Сергій – автодорожник, проте цією справою займався недовго: хист до виноградарства переміг. Тепер займається справою, до якої в нього справді лежить душа, вдосконалює свої знання.
Не відстає від сина і улюблена невістка Юлія, в “господарстві” якої – відбірні сорти ожини, малини, смородини.
Микола Гагін вчився виноградарству спочатку по книжках, а потім – на власному, почасти гіркому досвіді й згодом почав отримувати від справи не лише моральне задоволення, а й ваговиті врожаї. Особистий рекорд Миколи Івановича – виноградне гроно сорту Талісман вагою 3 кілограми 300 грамів! Пишається господар і врожайністю іншого сорту – Преображеніє. Його грона виростають завбільшки з трилітрову банку! Не відстає від батька й син. Так, минулого року на міжнародній виставці в Ялті “Золоте гроно” Сергій Гагін представив власні досягнення – найкращі грона гібридної форми Сірєнєвий туман і кишмишну Столєтіє, за які отримав І та ІІІ місця.
За роки заняття улюбленою справою у Миколи Івановича з’явилися й власні напрацювання, якими він залюбки ділиться з усіма бажаючими. Одне з них – форма шпалери, без якої у винограднику не обійтися. За словами господаря, спочатку він надавав перевагу двоплощинним – вони дають можливість отримувати вищі врожаї. Однак при одноплощинній кращий доступ до виноградних лоз, щоправда, за рахунок зменшення урожаїв. Щоб не скорочувати його і водночас мати можливість легко доглядати за кущами, Микола Іванович змайстрував “гібрид” обох видів шпалер. У результаті отримав у-подібну шпалеру. Зробити і встановити такі шпалери – справа доволі забарна, але продуктивна, адже дає можливість виноградарю мати вільний доступ до лоз, зокрема при осінньому укритті.
Господар обрізає свій виноград, так би мовити, на один бік. Сформовані таким чином кущі дуже зручно вкривати. До речі, укриття великої кількості кущів у нього теж не забирає багато часу.
– Чимало людей відмовляють собі в задоволенні смакувати вирощеним власноруч виноградом, бо помилково вважають, що з ним надто багато клопоту, особливо з укриттям. Але це – не так! – запевняє досвідчений виноградар Микола Гагін. – По-перше, перед осіннім укриттям кущі необхідно обрізати на 90 відсотків (докладніше про сезонне обрізування винограду читайте в одному з наступних номерів додатка. – Авт.). Те, що залишиться в результаті, слід пришпилити до землі, попередньо підклавши дерев’яні кілочки, щоб пагони не контактували із ґрунтовою поверхнею, накрити сіткою, попередньо вигнувши, яку використовують для армування цегляної кладки. Зверху накриваю мішками
з-під цукру чи круп й закріплюю їх, щоб не здуло вітром. Оце – і вся процедура, що триває не більше 10 хвилин (біля одного куща. – Авт.).
Щоб звести роботи у винограднику до мінімуму, Гагіни міжряддя задернюють, а жолобки (глибиною 20 см), в яких ростуть виноградні кущі, укріплюють за допомогою старого шиферу. В них зручно і поливати рослини, і вкривати – не потрібно навіть сітку зверху встановлювати, просто закріпити зверху мішки або агроволокно.
А взагалі виноград потребує уваги: до кожного куща потрібно підійти хоча б раз за тиждень – підв’язати його, попасинкувати. У квітні один із основних агроприйомів – обламування пагонів: за першим заходом виламуються “двійники” й “трійники”, що нерідко з’являються з однієї бруньки. Залишати потрібно найсильніший пагін, решту – видаляти. Під час наступного виламування видаляти слід безплідні пагони, тобто ті, на яких немає суцвіть, або якщо й є, то слабкі. В результаті між пагонами має бути відстань не менш ніж 10 см – тоді не буде загущеності, зменшиться вірогідність розповсюдження інфекцій.
Коли молоді пагони відростуть завдовжки 20–30 см, їх підв’язують. До цвітіння кущі слід обробити розчином фунгіцидів проти інфекцій, зокрема мілдью. Микола Іванович використовує Стробі або Ридоміл Голд МС. Біопрепарат Актофіт він застосовує проти кліща (виноградного зудня) – у стадії двох листків і перед цвітінням. При хорошій погоді досить одного разу до цвітіння, а потім – уже коли ягідки стануть розміром з горох. Господар порадив чергувати фунгіциди, щоб максимально захистити рослини від шкідників і хвороб.
Потребує виноград поливу і підживлення. У промисловому винограднику не обійтися без системи крапельного поливу, через яку до коренів кожної рослини разом із водою доносяться також мінеральні добрива. Микола Іванович підживлює свій виноград тільки органікою, зокрема настоями кропиви чи курячого посліду. Концентрат отримує за 20 днів, заливши одне відро добрива трьома відрами води. Для поливу молодих кущів використовує 0,5 літра концентрату на 1 відро води, а для старих – 1 літр. Витяжкою деревного попелу підживлює виноград на стадії достигання ягід. Його отримує, заливши попіл водою у співвідношенні 1:10 й настоявши 1–2 доби.
З метою збереження вологи Микола Гагін радить мульчувати грунт попід кущами соломою чи іншим доступним матеріалом.
ЗНОВУ – весна, і знову виноградник потребує посиленої уваги. А Микола Іванович радіє: він настільки залюблений у виноград, настільки ця благодатна рослина його надихає, що з нетерпінням чекає, коли вже настане тепло і можна буде знову з головою поринути в роботу. А відпочиватимуть вони із дружиною в грудні – недовго, бо в лютому виноград знову покличе до роботи. Невтомна праця завжди винагороджується – врожаями й усвідомленням того, що недарма живеш на цій землі…
Юлія Думка-Кондратьєва.
[1]