У продовж тривалої історії полтавського театру його митці неодноразово зверталися до гоголівської драматургії. Сьогодні в репертуарі Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру поряд з іншими п’єсами значне місце посідають твори М.В.Гоголя. Можна говорити навіть про вагому полтавську гоголіану, яка представлена п’ятьма абсолютно різними виставами – від етнографічної картинки “Ніч перед Різдвом” до різних за жанром “Вія”, “Шинелі”, “Легенди про Тараса”, “Сорочинського ярмарку”. Кожна – своєрідний пошук зі своїми перемогами, труднощами, тривогами.
Полтавці добре пам’ятають і люблять феєричну музичну комедію “Ніч перед Різдвом” (режисер-постановник – заслужений артист України Віталій Кашперський), створену на засадах класичних традицій. Зазначимо, що до театральної інсценізації цього твору М.Гоголя першим звернувся Микола Старицький і 1872 року створив музичну комедію “Різдвяна ніч”, музику до якої написав Микола Лисенко. Маючи перед собою такий яскравий зразок сценографії, режисерові непросто було стати достойним свого високого попередника. У цілому сюжет п’єси майже збігається з гоголівським твором. З самого початку дійства вражає оформлення вистави, здійснене народним художником України Володимиром Геращенком. Тут і завірюха української ночі, і скирта сіна, і дерева, вкриті снігом, і тини, церковні бані вдалині, чорне небо з розсипом зірок – усе вводить глядача у фантастичну атмосферу загадкової ночі. Масові сцени доречно змінюються діалогами чи монологами, ліричне переходить у комічне. Глядачам запам’яталися герої п’єси, талановито створені акторами театру: кум Панас (Юрій Попов), Чуб (Василь Голуб), дяк (Микола Дудник), Пацюк (Володимир Гостіщев), голова (Олександр Зазимко), Солоха (Катерина Ваколюк). У виставі багато народних пісень і танців, різдвяних колядок, відьомських хитрощів, витівок нечистої сили, жіночих пліток і палкого кохання, яке долає усі перепони. Хочеться відзначити роботу композитора і диригента, народного артиста України Віталія Скакуна і балетмейстера Дмитра Козачковського.
Фантастична повість “Вій” свого часу була використана видатним українським актором і драматургом Марком Кропивницьким для написання однойменної п’єси. На сцені полтавського театру “Вій” ставився неодноразово. У виставі брали участь багато видатних майстрів сцени, зокрема майбутній народний артист СРСР Іван Козловський. Відновлення вистави в повоєнні часи є значною заслугою режисера-постановника Бориса Прокоповича і всього творчого складу театру. В рецензії С.Кушніренка про цю виставу, опублікованій в “Зорі Полтавщини” 1959 року, відзначено чудову гру акторів, акцентовано увагу на майстерності оркестру, художника. “Вій” у постановці Бориса Прокоповича пам’ятають кілька поколінь полтавців. У рецензії Ф.Неборячка (“Зоря Полтавщини” за 1980 рік) зазначено, що на сцені “створюється веселе, строкате кольорами, тональностями, емоційними відтінками видовище, якого глядач чекає з радістю”. Режисер майстерно використовує масові сцени (на базарі, біля корчми), жанрові картинки, виграшно зіставляє колоритні постаті бурсаків, селян, шинкарів, представників козацької старшини. Чітко індивідуалізовані образи створюють народні артисти УРСР Валентина Кожевнікова, Василь Конопацький, заслужені артисти УРСР Володимир Попудренко, Тамара Шапошникова, Валерій Івакін. Підкреслюється також, що музика є вагомою складовою частиною вистави. Вдало увиразнює загальне звучання спектаклю художнє оформлення (Володимир Геращенко).
Нині в театрі йде інша вистава – містична драма “Вій” (режисер – Владислав Шевченко). У спектаклі багато цікавих знахідок, але це, на нашу думку, – не найкраща робота талановитого режисера. Велику роль відіграє балетна трупа (балетмейстер – Світлана Мельник). Використання балету на сцені обласного драматичного театру можна було б вважати надбанням полтавців, хоч балетні номери не завжди використовуються вдало. Та, напевно, найголовнішим недоліком вистави є недостатньо вдалий художній переклад твору, в якому губиться сам Гоголь.
Спробою своєрідного “вільного” підходу до гоголівського тексту є лайт-опера “Легенда про Тараса” (режисер – Олексій Коломійцев). На перший погляд, захоплює незвичність жанру (явний відхід від традиції, що розкриває перед режисером широкі можливості інтерпретації), чудовий акторський склад (у виставі зайняті майже всі артисти театру). Це все добре, але виникає запитання: чи є межі свободи потрактування ідейно-художнього змісту творів Гоголя? Мабуть, треба бути дуже великим майстром, щоб насмілитися вносити правки у твори генія.
Запам’яталася полтавцям ще одна вистава гоголівців – “Шинель”. Ця робота стала режисерським дебютом актора Бориса Чернявського. Зазначимо, що роботу молодого режисера відзначено дипломами Всеукраїнського фестивалю театрального мистецтва “Вересневі самоцвіти” (Кіровоград, 2010 р.) та Міжнародного фестивалю мистецтв “Тернопільські театральні вечори” (2010 р.). У спектаклі є багато цікавих режисерських знахідок. Зокрема збережена авторська форма оповіді. Масові сцени додають цілісності спектаклю, допомагаючи розкритися образу головного героя.
У жовтні 2013 року відбулася прем’єра мюзиклу-концерту “Сорочинський ярмарок”. Як відомо з історії, це вже четвертий “Сорочинський ярмарок” на сцені полтавського театру. І це ще один творчий здобуток заслуженого діяча мистецтв України Юрія Кочевенка, відомого полтавцям своїми постановками (“Тев’є-Тевель” Г.Горіна, “Назар Стодоля” Т.Шевченка). Яскравий колорит народного дійства, різнохарактерні персонажі, які неочікувано з’являються перед глядачем, жарти, гоголівська містика – усе це представлено у мюзиклі-концерті. Лейтмотивом вистави є гра, перевтілення, які захоплюють глядачів із самого початку дійства. Вдалим режисерським рішенням є обрамлення: вихід акторів – корифеїв полтавської сцени – народного артиста України Юрія Попова і заслуженого артиста України Василя Моруса, які читають власне гоголівський текст у гарному перекладі. У виставі багато символів (ярмаркове колесо у вигляді віночка – символ життєвого кола, єдності, швидкоплинності часу, українського життя), люди-ляльки (“живі” й “мертві” душі) тощо. Є тут і гоголівська містика (історія про “червону свитку”), і поєднання реального та ірреального світів, і цигани, без яких не обходилося жодне ярмаркування, емоційність і експресивність образів яких прекрасно створили неперевершені заслужені артисти України Маргарита Томм і Володимир Гостіщев. Не перестають дивувати глядачів багатством акторської палітри народний артист України Юрій Попов (Солопій Черевик) і заслужений артист України Василь Морус (кум Цибуля). Вдало виконують свої партії Катерина Філатова (Хівря), Ольга Філатова (Парася), Сергій Прокопович і Віталій Крапива (фаворити), Олександр Дубовий (священик). Масові сцени, які широко використовує режисер, допомагають відтворити атмосферу ярмарку, який “гуде, веселиться, міниться”. Багата музична палітра вистави, в якій симфонічні мотиви сміливо переплітаються з сучасними мелодіями, відчуваються українські, циганські наспіви, козацькі пісні (диригент – народний артист України Віталій Скакун), яскраве зовнішнє оформлення – усе разом створює неповторне вертепне дійство. Апофеозом спектаклю є молитва за Україну, яка надзвичайно актуально лунає у ці дні.
Гоголівці з гідністю несуть ім’я нашого великого земляка, колектив театру не зупиняється на досягнутому і перебуває в постійному творчому пошукові. Хочеться побажати акторам нових успіхів.
Сцена з вистави “Ніч перед Різдвом” Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.В.Гоголя.
Людмила ЧЕРЕДНИК
Кандидат філологічних наук, доцент ПНТУ імені Юрія Кондратюка
[1]