Іду з дитинства до Тараса
Як же суголосно нинішнім подіям в Україні звучить поезія Тараса Шевченка! Він ще за свого життя наче передчував усе, що доведеться пережити нащадкам, і з таким болем попереджав і застерігав нас, і молив бути небайдужими, бути на сторожі, бо:
“… неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…”
І сьогодні наче бачить усе, що відбувається, і знову кличе, будить наші душі, бо вже новітній тиран
“… неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину…”
“Схаменіться! будьте люди, Бо лихо вам буде” – це волання до нас сьогоднішніх, ще розрізнених, ще без мудрості своєї, яка б з’єднала у розумінні таких простих істин –
“Чи є що краще, лучше в світі,
Як укупі жити…”
Недаремно упродовж багатьох десятиліть українці називають його Пророком нації. Вражає чи не кожен рядок із віршів поета, його звернень до нас, земляків, – і мертвих, і живих, і ще нерожденних. Ось тому так щиро, так велично, натхненно й патріотично відзначали полтавці 200-річчя Тараса Шевченка, до всього пам’ятаючи про те, що Полтавщина в його долі була особливим краєм, адже він тричі приїздив сюди і більше бував лише на рідній Черкащині, подорожуючи Україною. І Полтава пам’ятає свого молодого гостя – уявіть лишень, що “На вічну пам’ять Котляревському” Тарас Шевченко написав 24-річним!
[1]Почалися урочистості 6 березня одним зі святкових заходів у Палаці дозвілля “Листопад”, де спершу відбулася презентація альбому “Українська вишивка. Портрети Тараса Шевченка” викладача Гадяцького училища культури імені І.П.Котляревського, заслуженого майстра народної творчості України Григорія Кисіля. Альбом, сигнальний примірник якого було продемонстровано автором, невдовзі вийде друком у полтавському видавництві “Дивосвіт”, у ньому вміщено технічні розробки 35 портретів Тараса Шевченка та орнаментальних композицій, афоризмів і крилатих висловів поета – всього більше 80 творів для вишивки хрестиком. Відомого в Україні майстра з виходом його нового, уже четвертого, альбому привітали і подякували за невтомну працю голова облдержадміністрації Віктор Бугайчук, голова обласної ради Петро Ворона та багато шанувальників його таланту.
А палке вітання письменника, академіка, ректора Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка Миколи Степаненка уже звучало як пролог до наступного дійства – гранд-концерту мистецьких колективів Полтавщини “Іду з дитинства до Тараса”.
Справді грандіозно прозвучала, відкриваючи дійство, народна пісня на вірші Тараса Шевченка “Реве та стогне Дніпр широкий” у виконанні зведеного хору області – зал слухав артистів стоячи. На сцені були український народний хор “Калина”, пісенно-танцювальний ансамбль “Полтава”, народний ансамбль пісні і танцю культурно-освітнього мистецького закладу “Славутич”, заслужений самодіяльний ансамбль пісні і танцю України “Лтава” імені В.Міщенка, хор Полтавського музичного училища імені Миколи Лисенка, український народний самодіяльний хор “Жайвір” – пісня виконувалася у супроводі симфонічного оркестру академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.В.Гоголя, як і наступна – “Думи мої, думи”, диригували по черзі народний артист України Віталій Скакун та заслужений діяч мистецтв України Григорій Левченко.
У концерті також взяли участь камерний оркестр імені Д.Ахшарумова і оркестр “Мамай” обласної філармонії, камерний оркестр і капела бандуристів “Любава” Полтавського музичного училища імені М.В.Лисенка, народний хор і ансамбль народного танцю “Джерело” Гадяцького училища культури імені І.П.Котляревського, міський духовий оркестр “Полтава”, народний ансамбль танцю “Весна” і народний аматорський фольклорний ансамбль “Жива вода” імені П.Бакланова ПНПУ, народний ансамбль бального танцю “Фестиваль”, народний ансамбль танцю “Барвінок” та ще багато колективів, а також виконавців, серед яких – народний артист України Василь Голуб, артисти театру і філармонії. Доповненням, ілюстрацією до окремих творів стала піскова анімація художниці Ганни Будущевої-Довгаль.
Вражаючим моментом концерту стало вшанування пам’яті Героїв Майдану – Небесної сотні, яке супроводжувало відео бойових дій під звучання лемківської тужливої народної пісні “Гей, плине кача по Тисині…” За емоційним піднесенням нарівні з нею було виконання всіма учасниками концерту і його глядачами Державного Гімну України.
“Молітесь правді на землі…”
[2]Таку назву має виставка, яка відкрилася наступного дня у Полтавському художньому музеї імені Миколи Ярошенка. Живопис і графіка, скульптура, декоративно-прикладні твори – усього 103 – репрезентують сучасне професійне мистецтво художників із Полтави, Кременчука, Миргорода, Пирятина, Решетилівки.
– Ця виставка є для нас важливою, етапною, полтавські художники з хвилюванням готувалися до неї, – наголосив голова обласної організації Національної спілки художників України Юрій Самойленко.
Справді надзвичайно відповідально – звітувати мистецькими творами геніальному художникові, яким був наш Кобзар, котрий сам із любов’ю малював чарівні куточки Полтавщини. Тож і запитую Віктора Трохимця-Милютіна, що відчував він, малюючи краєвиди у Мар’янському під старим дубом, під яким працював і відпочивав сам Шевченко…
– Мабуть, те саме, що й він, – каже художник. – Захоплення красою і прилив натхнення.
“Зоре моя вечірняя” і “Ох, не однаково мені!” Юрія Самойленка, “Кохайтеся, чорноброві, та не з москалями” Анни Петушинської, “Караюсь, мучусь, але не каюсь” Віктора Брикульця, “Мені тринадцятий минало” Анатолія Лавренка – роботи, підписані рядками з поезій Тараса Шевченка, інші – присвячені його величі, як портрет “Т.Г. Шевченко” Миколи Підгорного, або ж співзвучні сюжетам літературних і малярських творів Кобзаря, в яких – любов до рідної землі, до України. В експозиції представлені й твори корифеїв української графіки із приватної збірки колекціонера Олексія Петренка.
Певне ж, незабутньою стане ця ювілейна виставка для художників, які на урочистому її відкритті одержали свої омріяні спілчанські квитки – Олексія Іванюка, Дмитра Коршунова, Олексія Соболевського, Руслани Анічиної, Юлії Сторожевої.
“От де, люде, наша слава, cлава України!”
[3]Ранком 9 березня сотні полтавців зібралися біля пам’ятника Тарасові Шевченку в 200-й день народження національного Пророка, геніального сина України. Він був мучеником, який постраждав за слово правди, за любов до Батьківщини й боротьбу за її волю.
“Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу…”
Сьогодні неложними устами ці палкі слова промовляють усі, в чиєму серці жива Тарасова іскра, хто готовий душу й тіло покласти за свободу України. І тут, на святому для полтавців місці, біля підніжжя пам’ятника Кобзареві, присутні в першу чергу хвилиною мовчання пом’янули Небесну сотню – Героїв, які своєю кров’ю окропили нашу волю, нашу незалежність і національну гідність.
На вітрі тріпочуть і шелестять прапори, звучать слова про те, що ми вчимося у нашого Пророка любити свій народ і служити йому, а до підніжжя пам’ятника кладуть квіти голова облдержадміністрації Віктор Бугайчук, голова обласної ради Петро Ворона, народний депутат України Юрій Бублик, представники депутатського корпусу обласної ради, духовенства, інтелігенції, молодь, полтавці, які не могли не прийти сюди у такий особливий день.
І свято було особливе завдяки участі у ньому артистів філармонії та обласного академічного українського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя, які співали “Реве та стогне Дніпр широкий”, показали сценку із вистави “Назар Стодоля”, читали поезію Тараса Шевченка і разом із усіма присутніми виконували Державний Гімн України. Наприкінці дійства діти випустили в небо білих голубів як символ миру.
… Полтавці йшли і йшли до Кобзаря – з його вишитими портретами, з квітами, читали вірші і співали пісні. Дехто навіть опускався на коліна перед скульптурним образом Пророка, освяченим народною любов’ю і справжньою шаною.
***
У Свято-Успенському кафедральному соборі була відслужена панахида за упокій душі раба Божого Тараса – Тараса Григоровича Шевченка.
Про Кобзаря – і з Кобзарем
[4]Урочисті читання творів Тараса Шевченка того ж дня відбулися у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського за участю керівників області Віктора Бугайчука та Петра Ворони. Поетове слово звучало у декламуванні артистів філармонії, учнів полтавських шкіл та усіх бажаючих.
А паралельно тривали, можна сказати, народні читання творів Кобзаря та власних, йому присвячених, – захід під назвою “Слово вічне, слово, невмируще своєю правдою…” організували у Духовно-культурному центрі імені Преподобного Паїсія Величковського Свято-Успенського кафедрального собору директор центру Сергій Козлов і доцент Полтавського університету економіки і торгівлі Віта Сарапин. Віряни цього храму, а також гості читань принесли із собою колекцію “Кобзарів”, які є для них справжнім скарбом. Їх вітали також і читали Шевченка Микола Степаненко, Юрій Самойленко, співав кобзар Іван Новобранець.
“Шевченкове слово святої любові”
Таку назву мав концерт-присвята 200-річчю Тараса Шевченка, що підготовлений творчим колективом обласної філармонії. Він почався у залі академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.В.Гоголя “Молитвою за Україну”, яка прозвучала на вшанування пам’яті Героїв, що віддали своє життя за незалежну державу. Глядачі щиро вітали давніх улюбленців – український народний оркестр “Мамай” під керівництвом заслуженого працівника культури України Миколи Жорнового, камерний оркестр імені Дмитра Ахшарумова, ансамбль “Чураївна” (художні керівники – Леся Гринчук та Олександр Абрамов), солістів – народну артистку України Наталію Хоменко, заслужених артистів України Валентину Колісник і Василя Панчука, артистів Олександра Дубового, Олену Шевченко, Лідію Кретову, Ігоря Годину, Аллу Тимченко, лауреатів всеукраїнських конкурсів читців Наталію Іванченко та Катерину Юрченко, тріо бандуристок “Вишиванка” (керівник – Юлія Хниченко), пісенно-танцювальний ансамбль “Полтава” і його балетну групу (керівники – заслужений працівник культури України Федір Кривенко і заслужений артист України Вадим Перепелкін) та всіх творців святкового дійства.
Злам стереотипів
У центрі Полтави, на вулиці Жовтневій, полтавці опинялися у “вуличному музеї” – таку акцію підготували учасники руху “ЗЛАМ стереотипів”. Його лідер – Олександр Коба – зазначив, що акція покликана відкрити творчість Кобзаря для тих, хто мало знає його як великого художника, хто лише за шкільною програмою читав твори поета. В експозиції музею просто неба 20 копій Шевченкових картин. Екскурсоводом став студент ПНПУ Ярослав Томенко, і обидва організатори виставки наголошують, що для них Шевченко живий до сьогодні.
І не лише для них. Бо хто б не приєднався до слів письменника і журналіста Андрія Бондаря, котрий вранці 9 березня на своїй сторінці у Фейсбук написав: “Любий Тарасе Григоровичу, з Днем народження! Як же ж усе-таки добре, що ти в нас був, є і будеш завжди! Страшно тепер навіть було б і уявити себе без тебе.
Дякую!”
Дякуємо, Тарасе Григоровичу! Ви – з нами, на віки.
***
У Кременчуці 9 березня з ініціативи колективу центральної бібліотеки для дітей та ЗОСШ № 19 у супроводі дорослих школярі принесли на площу Незалежності 200 екземплярів безсмертної книги Тараса Шевченка “Кобзар” і пройшлися з ними до пам’ятника Пророку нації. До підніжжя монумента лягли букети, гірлянди квітів.
Кременчужани стали учасниками урочистого відкриття великого панно із зображенням Тараса Шевченка на стіні міської ТЕЦ. З такою ініціативою виступили активісти ГО “Майдан”, втілив задум місцевий художник Сергій Брильов.
Кількасот кременчужанок, до яких долучилися й чоловіки, пройшли центральними вулицями міста під гаслами “Жінки Кременчука – за мир!” На площі Незалежності відбулося традиційне Народне віче. Його учасники урочистою ходою пройшли вулицями Кременчука до пам’ятника Тарасові Шевченку. Вшанувати українського Пророка завітали кілька тисяч мешканців міста різних національностей і віку. На запрошення ведучих більшість із них піднялися до п’єдесталу, повернувшись обличчям до Тараса, що символізувало їхнє особисте звернення до Кобзаря. За твердженням організаторів, такого флешмобу в Україні ще не проводилося. Тож за домовленістю з українським представництвом “Книги рекордів Гіннесса” дійство задокументували.
Серед різних видань “Кобзаря” можна було побачити й унікальні екземпляри. Скажімо, кременчуцький поет Петро Шульга приніс частину власної колекції “Кобзарів”. Збирати її починав ще його прадід у дореволюційний час. Нині в зібранні – майже тисяча книг.
Учасники урочистостей читали “Заповіт” різними мовами, кобзарі та народні вокальні колективи співали пісні. Емоційним був своєрідний діалог керівника місцевого осередку “Союзу українок” Марії Усцової із самим Кобзарем, роль якого виконав артист із народу Анатолій Бакован. На всі надзвичайно гострі питання сьогодення пролунали відповіді, взяті з рядків поезії Тараса Шевченка.
***
Урочистості з нагоди 200-річчя Тараса Шевченка також відбулися у містах і районах Полтавщини.
Лідія ВІЦЕНЯ, Віра ІЛЬКОВА,
Анна ЧАПАЛА (фото)/
“Зоря Полтавщини”.
[5]