Старше покоління, яке колись у школі ще вивчало творчість Володимира Маяковського, напевне, пам’ятає його поему “Хорошо”. Багато рядків того твору були гаслами, що не втрачають актуальності й нині. Зокрема такі слова “Я планов наших люблю громадьё, размаха шаги саженьи” досить точно характеризують політику влади Кременчука щодо розвитку місцевої інфраструктури. Плани й справді вражають, але не тільки своїм розмахом, а ще й неможливістю їхнього втілення. Зупинимося на деяких із них.
Насамперед будівництво нового мосту через Дніпро. Проект, якому вже майже 30 років, так і залишається утопічною мрією кременчужан. На рівні держави про нього згадують тільки напередодні чергових президентських, парламентських і місцевих виборів. Усі згодні: міст украй потрібний, але на його будівництво немає коштів.
Звісно, що без допомоги держави тут не обійтися, тож згадаємо про інші – менш потужні – проекти, орієнтовані на обласний і місцевий бюджети. Минуло п’ять років з того часу, як у кварталі 278 Кременчука розпочали будувати дитсадок-школу. Наразі для завершення цього об’єкта потрібно 7,6 млн грн. Навчальний комплекс планували ввести в експлуатацію до початку минулого навчального року. Якщо держава й область не допоможуть місту і цього року, новий заклад для школярів густозаселеного мікрорайону знову не відкриється. При формуванні бюджету виживання на 2014 рік місцеві депутати на його добудову відшукали усього 1 млн грн, що майже ніщо, зважаючи на потребу.
Ще один довгобуд із п’ятирічним стажем – це реконструкція міського краєзнавчого музею. Історію цього проекту можна сміливо заносити до підручників з містобудування в розділ “Негативний досвід”. Про нього неодноразово згадувалося у попередніх наших публікаціях. Як стверджують фахівці, на завершення реконструкції музею ще необхідно витратити 8 млн грн. Тож, найімо-вірніше, поточного року цього не станеться, адже у місцевій скарбничці запланували тільки четверту частину необхідного.
Готуючись до відзначення 70-ї річниці визволення Кременчука від німецько-фашистських загарбників, місцева влада минулого року взяла на себе досить відповідальне завдання – реконструкцію меморіалу “Вічно живим”. Проект передбачав капітальний ремонт стели, її підсвічування, реанімацію озера сліз. Реально вдалося лише викласти площу плиткою та частково підлатати стелу, яку нищить ерозія. На це використали трохи більше мільйона гривень. У планах поточного року – продовжити реконструкцію, на що спрямували 2 млн грн. Вочевидь, завершити її знову не вдасться.
Досить примарним виглядає і проект щодо реконструкції міського Палацу культури, його кошторис оцінюють у 7 млн грн, тоді як на підтримку життєдіяльності місцевий бюджет запропонував усього 450 тис. грн. І це в той час, коли за 40 років її існування будівлю жодного разу капітально не ремонтували. Оновлення вкрай потребують протипожежна система, система вентиляції та кондиціонування, величезні металеві вікна-вітрини радянського зразка, які дуже погано утримують тепло.
Під великим питанням залишається втілення й досить широко анонсованих місцевою владою проектів щодо будівництва тролейбусних ліній. Утім, лінію по вул. Красіна до заводу “Ампер”, можливо, і розпочнуть, у бюджеті розвитку на це передбачено 1 млн грн за потреби майже 14,7 млн грн. Натомість коштів на подовження тролейбусної лінії по вул. Київській до гіпермаркетів “Fozzy” та “Нова лінія” у бюджеті взагалі не передбачено. Приблизна вартість цих робіт становить 15,5 млн грн. Кременчужани тим часом із нетерпінням чекають на втілення обох проектів.
Досить проблематичним залишається й завершення будівництва протиерозійних і протизсувних споруд для укріплення схилів піщаної гори в районі вул. Хорольської. Ще влітку 2011 року міська влада пообіцяла мешканцям, чиї двори після чергової зливи опинилися під товстим шаром змитого піску, врешті розв’язати болючу проблему. Проект розробили, але виконати його заважають фінансові складнощі.
Водночас у міськвиконкомі не здаються перед труднощами, ідеї щодо покращення інфраструктури міста просто фонтанують. Узяти хоча б парк “Придніпровський”. Днями місто отримало від Полтавського державного підприємства “Міськбудпроект” документ із проектом майбутньої реконструкції парку. Він передбачає не тільки нові зелені насадження, а й появу сучасних фонтанів, установлення декорованої брами, нових урн, лавочок, заміну асфальту на тротуарну плитку, запровадження автоматичного поливу і т.д. Як не радіти таким планам! Однак кременчужани вже втомилися вірити у здійсненність таких намірів. Загальна вартість реконструкції сягає 60–70 млн грн. Зважаючи на хронічну недостатність коштів у міському бюджеті, невідомо, на скільки десятиліть вона розтягнеться.
Підставою для подібного песимізму є хоча б реконструкція Міського саду, який нинішній очільник міста Олег Бабаєв обіцяв зробити перлиною. На розчищення та благоустрій ставка в Міському саду вже пішло близько 6 млн грн, на реконструкцію в цілому потрібно ще 22,4 млн грн. Фінансування цього об’єкта, як і багатьох інших, у головному кошторисі міста чітко не визначено, про них йдеться у Програмі соціально-економічного розвитку міста на 2014 р. У списку інших – продовження реконструкції скверу “Жовтневий”, будівництво берегової рятувальної станції біля центрального пляжу, реконструкція дитсадків, гуртожитків, стадіонів, парків, дитячих ігрових і спортивних майданчиків.
Усі ці об’єкти, як той журавель у небі, не мають ніякої надії бути спійманими. Тому допоки влада мріє та хвалиться планами, мешканці міста чекають, коли хоча б один із вищезгаданих проектів буде стовідсотково втілений у життя…
Віра ІЛЬКОВА
“Зоря Полтавщини”
[1]