Для того, щоб отримувати високі надої молока від корів у приватних господарствах, кожен господар повинен враховувати фактори, що впливають на молочну продуктивність тварин. Їх умовно можна поділити на генетичні, фізіологічні та фактори зовнішнього середовища.
Генетичні фактори. Рівень молочної продуктивності зумовлюється породною належністю тварин, а також материнським та батьківським походженням. Породна належність. Серед чисельних молочних порід, розповсюджених в Україні, найвищі надої молока дають голштинська, голландська та чорно-ряба. Вони становлять у середньому 5–6 тонн і більше молока за лактаційний період при жирності 3,5–3,7 відсотка.
Серед корів комбінованого напряму продуктивності є породи, у яких молочна продуктивність вища за м’ясну – симентальська, швіцька, лебединська. Ці породи мають доволі високий рівень надоїв, високу жирномолочність. Так, в середньому надій становить 3,5–4,5 тонн молока при жирності 3,7–3,9 відсотка.
Також великий вплив на молочну продуктивність мають материнське і батьківське походження. Тільки від племінних тварин можна отримати високопродуктивний молодняк. Як правило, від таких батьків одержують потомство, в якого рівень продуктивності вищий за середні показники по породі. Тому теличок для молочного утримання краще купувати в племінних господарствах, де на кожну тварину видається племінне свідоцтво.
Крім генетичних, господареві необхідно враховувати деякі фізіологічні фактори, що також мають вплив на продуктивність корів. Вік тварин. Від молодих корів першого і другого отелення одержують нижчі надої у порівнянні з коровами старшого віку, які телилися вже мінімум тричі. З віком надої поступово підвищуються і досягають свого максимуму. Для більшості порід найбільші надої бувають під час 4-ї та 5-ї лактацій. Натомість надої корів-первістків становлять всього близько 70 відсотків надоїв повновікових корів.
Вік першого покриття. Висока молочна продуктивність під час 1-ї лактації буває у корів, вирощених при якісній та інтенсивній годівлі та за умови, що теличка не хворіла. Рано запліднені недорозвинені телиці після отелення дають менше молока, ніж покриті в більш зрілому віці. При визначенні строків першого осіменіння бажано враховувати не тільки вік, а й живу вагу телиць. Потрібно, щоб на момент запліднення вона становила 70% ваги тіла повновікової тварини даної породи. Небажаним є й пізнє осіменіння – у віці старше 24–30 місяців. Оптимальним для парування телиць вважається вік 17–18 місяців.
Тривалість сухостійного періоду значно впливає на надої під час наступної лактації. Так, при короткому сухостійному періоді (30 днів і менше) жива вага новонародженого теляти зменшується на 10–15 відсотків, приблизно на стільки ж зменшуються і надої під час наступної лактації. Тож тривалість сухостійного періоду повинна бути не менш ніж 60 діб.
Практиками доведено, що під час наступної лактації надої безпосередньо залежать від того, наскільки добре годували корову в період сухостою і якою була тривалість сухостійного періоду.
Сервіс-період. Для щорічного народження повноцінних телят господарю необхідно стежити за періодичністю покриття корови. Періоди між отеленням і наступним заплідненням називають сервіс-періодом. Нормальна тривалість його – 60–85 днів. Таким чином щороку можна отримувати від корови повноцінне і здорове теля та підтримувати лактацію протягом 300–305 днів.
Рівень продуктивності корів певною мірою зумовлений живою вагою тварин. Як правило, великі корови з добре вираженими ознаками молочного типу – високодійні. Нормою вважається, коли маса надоєного за лактаційний період молока перевищує живу вагу тіла корови у 8–10 разів. Збільшення цього показника забезпечує підвищення молочної продуктивності тільки за умови збереження молочного типу тварин.
Стан здоров’я. Тільки здорова корова здатна виявити весь свій генетичний потенціал молочної продуктивності. Надої хворих тварин зменшуються у порівнянні зі здоровими на 20 – 60 відсотків. До речі, внаслідок деяких хвороб у корів настільки сильно порушується робота органів травлення, що вони втрачають функцію відтворення.
Велике значення у збільшенні продуктивності також відіграють фактори зовнішнього середовища. Так, доведено, що рівень молочної продуктивності на 60 відсотків залежить від оптимального рівня й типу годівлі корів. Усі інші фактори разом забезпечують 40 відсотків кількості надоїв.
Систематичне недогодовування або надлишок одного чи кількох елементів годівлі призводять до порушення обміну речовин в організмі корів, що спричинює захворювання і, як наслідок, зменшення надоїв. Високий рівень годівлі при обов’язковій його повноцінності – основна умова підвищення молочності. Завдяки оптимальній годівлі вдається підтримувати високий рівень лактації, що спадає повільно протягом тривалого часу. В той же час недостатня і нерівномірна годівля може знизити надої на 25–30 відсотків.
Щоб корови давали більше молока, їх потрібно досхочу напувати. Так, у розрахунку на кожен кілограм сухої маси корму корова повинна одержувати 4–6 літрів води. На 1 кілограм пасовищного корму влітку тварина потребує 1 літр води. Для утворення 1 літра молока корові необхідно 4–5 літрів води (температурою 8–14оС). Напувати корів слід не менше трьох разів на добу.
На рівень молочної продуктивності значно впливають параметри мікроклімату: температура повітря у межах 5–15оС, відносна вологість повітря – 70–75 відсотків. Приміщення, в якому утримуються корови, потрібно регулярно провітрювати, бо за відсутності вентиляції надої корів зменшуються на 17–18 відсотків.
На результат впливає також тривалість світлового дня. В умовах 16-годинного дня і 8-годинної темряви збільшується концентрація пролактину в сироватці крові корів. Такі корови дають на 10 відсотків більше молока, ніж ті, які перебувають в умовах природного освітлення.
Кратність доїння. Переважна більшість корів дає вищі надої при 3-разовому доїнні, навпаки, скорочення їх кількості до двох разів призводить до зменшення кількості молока у середньому на 11–12 відсотків. Суттєві порушення режиму доїння призводять до зменшення надоїв у середньому на 6–10 відсотків.
Кліматичні умови також впливають на молочну продуктивність корів. Так, при високих температурах повітря (понад 35–40 оС) в організмі молочних корів порушується терморегуляція, і вони втрачають апетит. Навпаки, при низьких температурах (–25 оС і нижче) обмін речовин підвищується, зростає потреба в кормах. А от надої в корів при таких умовах утримання суттєво зменшуються, бо тварини левову частку енергії витрачають на власний обігрів.
Дмитро БІЛАЙ
Магістр із технології виробництва та переробки продукції тваринництва
[1]