Багато нині розмов про те, що сільська молодь не бажає залишатися в селі, тим більше працювати на землі, перебирається у міста в пошуках кращої долі. Однак це не про всіх. Адже чимало юнаків і дівчат залишається вдома, в отчому краї. Серед них і Сергій Юр’єв, молодий механізатор із села Марківка Кобеляцького району. За його плечима – служба в армії й на- вчання у Решетилівському професійному аграрному ліцеї. Щоправда, й Сергій намагався знайти роботу в Кременчуці чи Полтаві, але не судилося… Юнак залишився у рідному селі, працює механізатором у місцевому господарстві – ПАФ “Мир”. І не шкодує. Ось уже п’ять років, як перейняв трудову естафету від свого батька. Тут його знайшло щастя – познайомився з дівчиною Анею із сусіднього села. Нещодавно молоді побралися. Тепер облаштовують сімейне гніздечко і мріють про поповнення.
Сергіїв батько, Олександр Михайлович Юр’єв, пропрацював у місцевому господарстві майже 40 років:
– Став до роботи я ще у 1973 році. Спочатку працював у місцевому колгоспі “Україна”. Згодом його розформували, й утворилося інше господарство – імені Карла Маркса. Років із десять трудився водієм, а потім весь час, аж до виходу на пенсію, – механізатором у тракторній бригаді, – розповів Олександр Михайлович.
Старший син, Владислав, теж залишився в рідному селі. Деякий час він, як і батько, був механізатором. Але згодом пере- кваліфікувався на тесляра і тепер теж працює в ПАФ “Мир”, у ремонтно-будівельній бригаді.
Батько пишається своїми синами, які сумлінно працюють, ставши продовжувачами родинної трудової традиції.
Юлія ДУМКА-КОНДРАТЬЄВА
“Зоря Полтавщини”
[1]