Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство “Батьківщина” Миргородського району цьогоріч, за даними загальнонаціонального рейтингування підприємств агропромислового сектора України, отримало офіційний статус “Агропідприємство року 2013”, посівши 4-те місце в області й 26-те в державі. З нагоди Дня працівників сільського господарства за сумлінну працю і досягнуті результати керівник господарства Микола Віташ отримав Подяку від міністра аграрної політики та продовольства України Миколи Присяжнюка. Напевне, це наша національна риса – після найтяжчої скрути не просто спинатися на ноги, а й доводити власну живучість черговими здобутками.
Відновлення
тваринництва
Як розповів завідуючий МТФ № 2 Василь Шпак, мало хто вірив, що з руїни у бур’янах, яка була колись колгоспною фермою, можна за півроку відродити сучасне тваринницьке приміщення, наповнити його поголів’ям і досягти високих надоїв. Директор підприємства Микола Віташ, який на цій землі працює 35 років (останні 14 – керівником), обгрунтовує свою любов до тваринницької галузі так:
– Тільки вона дозволяє отримувати “свіжу копійку” протягом усього року. За останні 2 роки завдяки інвестиціям молокопроводами фірми “Делаваль” обладнали не лише приміщення МТФ, а й літній табір. Із молокопроводів без контакту з повітрям молоко якнайвищої якості надходить одразу до холодильних агрегатів. Збалансований комбікорм у раціоні не містить жодних хімічних добавок: крейда, сіль, макуха, соя, горох – усе натуральне, з власних полів. Сільгосппідприємство має паспорт, що підтверджує екологічну чистоту продукції. Завдяки дотриманню таких вимог якості на базі господарства Пирятинський сирзавод відкрив молокоприймальний пункт, на який охолоджена продукція надходить уже за годину після доїння.
Інвестиції
та соціальні проекти
Із попереднім інвестором, російським, “Батьківщина” ледве “розлучилася” через суд. Обіцяли багато, в тім числі й омріяний комплекс на 3 тисячі голів ВРХ. Обіцянки розвіялися… З приходом нинішнього інвестора, ТОВ “Амарант”, яке очолює генеральний директор Роман Харченко, у ремонт тваринницьких приміщень за рік вклали більше 4 мільйонів гривень. Закупили сотню нетелей української червоно-рябої та чорно-рябої молочних порід, що дало додаткові робочі місця з непоганою зарплатнею. Скажімо, доярка отримує 3–4 тисячі гривень, механізатори в сезон мають удвічі-втричі більше. Тому, щоб влаштуватися на роботу, люди стають у чергу.
За чотири роки співпраці з ТОВ “Амарант” відбулося чимало позитивних змін. І що б не казали про збитковість молочного тваринництва, у “Батьківщині” воно є постійним джерелом надходжень.
Та й рослинництво впевнено вивело господарство на друге місце в районі за врожайністю. Кукурудза на площі 2220 гектарів дала по 97 центнерів, тисяча гектарів соняшнику вродили по 41 центнеру, соя – по 26, ранні зернові на 1744 гектарах дали по 48,5 центнера на круг.
Пайовикам Попівки, Остапівки та Великої Грим’ячої орендна плата виплачується вчасно і повністю. Люди отримують на пай кукурудзу, пшеницю, олію. Задоволені й тим, що до Дня працівників сільського господарства восени мають продуктові пайки (олію, гречку, борошно), так само, як і навесні до Великодніх свят.
На підприємстві є свої млин і пекарня, тож у найвіддаленіші куточки везе машина з хлібом пайовикам хрусткі й пухкі буханці-цеглинки за гривню п’ятдесят. Такий собі виходить соціальний проект.
За ці роки стала рідною Остапівка – у тутешню соціальну сферу вкладено близько 120 тисяч гривень: опалення в Будинку культури, освітлення вулиць. Вікна в Остапівській школі не мінялися з 1922 року – їх “осилили” за допомогою соціальних угод. Попівська футбольна команда “Нива”, чемпіон району і володар осіннього кубка Миргородщини, має Миколу Сергійовича за президента – директор підприємства цьогоріч не пропустив жодного матчу за участю “Ниви”. Тому на яскравому футбольному календарі 2014–2015 років поруч із командою – і директор ПОСП та інвестор господарства Роман Харченко. У Попівські соціальні проекти вкладено чимало коштів. Та хіба все можна перевести на гроші?
– Є дві школи, два дитсадки. Чи була б ця угода, чи ні, ми все одно допомагали б, – говорить Микола Віташ. – Угода – то папір. Із початком навчального року “першачки” отримують подарунки від господарства, під ялинку на Новий рік – солодощі. Бо всі ці діти – наші. Якщо керівник місцевий, він своїм людям мусить допомагати. Тоді й села зберігаються, виживають.
Усі люди – свої
Серед найбільшого надбання – безцінні людські ресурси. Гордість господарства – доярки Надія Сидорка, Ольга Присяжнюк. Серед тих, хто передає дітям любов до хліборобської праці, – подружжя Любові та Дмитра Чаплів, фуражира і доярки. Їхній син Анатолій, повернувшись після служби в армії, освоїв потужну сучасну техніку і працює механізатором. Трудяться у господарстві водій Микола Тригуб і його син Станіслав, Олександр та Тетяна Авраменки, Віктор та Валентина Мандики, Наталія та Володимир Курило, Анатолій та Світлана Киченки, Олександр та Світлана Ляшки. Сергій і Таня Кожушки – родина зовсім молода, переїхала в село з Миргорода. Важливо, що для таких людей, ким би вони не працювали (електриком, механізатором, телятником, дояркою чи секретаркою), благополуччя підприємства стало сімейною справою.
Не виняток із традиції і родини керівників ПОСП “Батьківщина”. Підприємство-інвестор – ТОВ “Амарант” – очолюють батько і син Харченки: Роман Миколайович – генеральний директор товариства, Микола Григорович – виконавчий. Із трьох синів директора “Батьківщини” Миколи Віташа два залишилися в селі: Олег – головний агроном господарства, Валерій – заступник з тваринництва.
Тому й мікроклімат у колективі по-сімейному теплий. Уже прощаючись, завідуючий МТФ № 2 Василь Шпак припрошує:
– Приїжджайте влітку, коли худоба буде в літньому таборі. У нас там так гарно – ліс, сонце, солов’ї!
І чомусь хочеться приїхати.
Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”
[1]