Два дні, протягом яких Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет перебував у Полтаві, вмістили стільки величних і визначальних для православного українства подій, що насправді перелік їх закарбований навіть не в томах, а у велетенських скарбницях-бібліотеках, осяяний подвигами тисяч подвижників-святих і возвеличений незліченним числом спасенних розкаянням і молитвою душ. Отож головним урочистим мотивом святкувань у Полтавській єпархії УПЦ КП за участю Святійшого Патріарха стало відзначення 1025-ліття хрещення Київської Руси-України. Саме у світлі цієї вікопомної події великий собор архієреїв із різних куточків України вшанував разом із полтавськими вірянами пам’ять нашого видатного земляка й небесного покровителя преподобного Паїсія Величковського (28 листопада), а також відзначив 150-річчя заснування часопису “Полтавські єпархіальні відомості” та 20-ту річницю відродження цього видання, яке згуртувало духовенство й творчу інтелігенцію у єдиному прагненні розбудови незалежної православної України.
Тисячоліття любові, терпіння й добра
Зал Полтавського краєзнавчого музею виявився навіть затісним, щоб вмістити всіх, хто прийшов у перший день святкувань попросити благословення у Святійшого Патріарха Філарета, послухати увінчані вже більш ніж тисячоліттям мудрості християнські поради та настанови. Та, власне, щоб привітатися один з одним у цьому осерді історії і культури краю словами вічного добра і любові: “Слава Ісусу Христу! – Навіки слава!” Ще перед початком заходу бажаючі мали можливість роздивитися спеціально облаштований стенд. Верхня його частина солідно сіріла розгорнутими сторінками видань, найдавніше з яких перший читач тримав у руках 150 років тому. В нижній частині стенда розмістили те, що, певно ж, є найкращим подарунком виданню-ювіляру – його сучасне продовження, яке живе з доброї волі нинішніх редакторів і авторів “Полтавських єпархіальних відомостей”.
Урочистості розпочалися зі спільної молитви. До зібрання звернувся архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір. Він закликав завжди, в усі наші земні дні печалі й радості, бути свідомими того, що основу життя, творіння й моралі дало нам християнство й що тільки ця основа є дорогою людини до життя вічного. Владика згадав багато імен із того подвижницького цвіту, яким проросло на українській землі посіяне святим рівноапостольним князем Володимиром зерно православ’я. Пошановуючи високим словом полтавських світочів Христової віри, нагадав зокрема й натхненну розповідь преподобного Паїсія Величковського про іншого нашого земляка, подвижника Нектарія з Решетилівки, якого старець Паїсій зустрів у молдавських скитах і життя якого було також великим випробуванням смирення. Келія Нектарія ніколи не зачинялась, і разом із ним там днювала й ночувала сила-силенна птахів. Коли ж аскет ішов на службу до храму, вони невідступно супроводжували його до святих стін, а вже там сідали терпеливо чекати, коли Нектарій повертатиметься з богослужіння…
Про багато історичних подій, які стали можливими в долі Руси-України тільки завдяки християнству, котре зробило її впливовою і шанованою у Європі державою, згадав у своїй промові Святійший Патріарх Філарет. Він висловив переконання, що й майбутнє України пов’язане з Європейським Союзом, а також, що обов’язково настане довгоочікуваний час, коли в Україні з Божою поміччю буде Єдина Помісна Православна Церква.
– Українці – нація духовна, за роки незалежності у нашій країні споруджено більше трьох з половиною тисяч храмів. Отож не тільки Європа потрібна нам, а й ми – їй, передусім як носії духовних ціностей, яких в економічно благополучних європейських країнах втратили більше, ніж це сталось у нас, – наголосив Святійший Патріарх.
Велика честь і надзвичайна відповідальність
Багато близьких серцю кожного вірянина слів прозвучало на урочистостях і на адресу видання-ювіляра – “Полтавських єпархіальних відомостей”, які побачили світ у 1863 році. Заступник директора Державного архіву Полтавської області, заслужений працівник культури України Тарас Пустовіт зробив докладний екскурс в історію часопису, наголосивши, що тривалий час він був другим за значимістю виданням на території Полтавської губернії, в окремі роки виходив навіть із щотижневою періодичністю й об’єднував у широкому читацькому колі священнослужителів, світських людей, адже в неофіційній частині видання друкувалась велика кількість історичних, етнографічних, біографічних, а також художніх творів. Ішлося також про непересічну особистість першого редактора видання Миколи Думитрашка, про громадянські переконання якого красномовно свідчить уже той факт, що в 1861 році саме він зміг подбати про відправлення в Полтаві панахиди за покійним Тарасом Григоровичем Шевченком.
– Сьогодні дореволюційні “Полтавські єпархіальні відомості” слугують для істориків першоджерелом, дуже часто подану в них інформацію неможливо ніде перевірити, адже багато друкованих документів церковної тематики за радянських часів було знищено, – поділився і власним досвідом, і досвідом колег Тарас Пустовіт. – Лише до неофіційної частини видання увійшло 8 тисяч назв статей. Тематичний діапазон, як свідчать існуючі бібліографічні покажчики, дуже широкий. Серед унікальних матеріалів із “Полтавських єпархіальних відомостей” варто згадати зокрема працю, на жаль, не дуже відомих для широкого загалу етнографа Василя Горленка та блискучого художника Порфирія Мартиновича за 1888 рік про храми з усіх повітів тодішньої губернії. Вони залишили нам не тільки важливу інформацію про їхніх засновників, фундаторів, а й безцінні ілюстрації.
Почерпнути унікальні відомості з єпархіального часопису до Полтави їдуть краєзнавці, історики, священики із тих районів сусідніх областей, які свого часу входили до складу Полтавської губернії. Неоціненне значення на початку 1990-х років видання мало для написання правдивої біографії Голови Директорії, Головного отамана армії УНР Симона Петлюри, адже про першу, полтавську, сторінку його життя на зорі Незалежності України мало хто й знав, говорить Тарас Пустовіт. Уміщені в “Полтавських єпархіальних відомостях” списки вихованців Полтавської духовної семінарії допомогли розвіяти радянський міф про Петлюру-двієчника, адже в цих списках його прізвище вказане саме серед кращих семінаристів.
Неможливо обійти й той факт, що попри релігійну спрямованість часопису в буремному 1917 році видання друкувало Універсали Центральної Ради. Звісно, це проливає світло на погляди людей, які творили тоді часопис й відгукувались на національні шукання майбутнього України… У 1919 році вихід “Полтавських єпархіальних відомостей” було перервано тяжкими реаліями наступу богоборницького режиму.
Про те, як минули наступні сім десятиліть, написано для широких читацьких аудиторій уже іншими газетами й журналами, за передовицями в яких сьогодні можна вивчати “шедеври” брехні, лицемірства й бездуховності радянської пропаганди. Відродження ж “Полтавських єпархіальних відомостей” у 1993 році як видання Полтавської єпархії УПЦ Київського патріархату було, без перебільшення, неминучим. Головний редактор відновленого часопису протоієрей Миколай Храпач поділився спогадами з учасниками урочистого зібрання й розповів, як швидко довкола нього тоді згуртувалося тісне коло полтавської інтелігенції, яка взяла на свої плечі нелегку працю з донесення до спраглих істинного слова українського православ’я вірян великої звістки про відродження церкви їхніх предків. До дзвіниці, за якою у Полтаві на той час іще не височів відновлений Свято-Успенський кафедральний собор, потяглися вервечки людей…
Перше число неофіційної частини часопису “Полтавські єпархіальні відомості” вийшло у світ у найхвилюючий для кожного християнина час – коли в небі загоралася різдвяна зірка 1994 року. До складу першої редколегії видання увійшли зокрема такі відомі полтавцям особистості, як Ганна Антипович, Тарас Пустовіт, Алла Ротач, Тетяна Дениско, Віталій Ханко, Юрій Самойленко, Петро Колодій, Микола Кульчинський та інші. Майже відтоді й донині серед найшанованіших авторів часопису – доктори історичних наук Олексій Нестуля та Юрій Мицик, доктор філологічних наук Микола Степаненко, кандидат історичних наук Віктор Ревегук… З 2002 року почала виходити також офіційна частина “Полтавських єпархіальних відомостей”. Щитом проти матеріальних перепон, з якими доводиться незмінно боротися творцям видання, залишається їхня відданість справі. Самі ж автори, говорить Тарас Пустовіт, не шкодуючи вільний від основної роботи час для єпархіального часопису, усвідомлюють, що праця в цій царині є для них великою честю й вимагає надзвичайної відповідальності.
Високу оцінку діяльності сучасних “Полтавських єпархіальних відомостей” Святійший Патріарх Філарет засвідчив на урочистостях, нагородивши колектив часопису орденом Святого Миколая Чудотворця. Завершився захід яскравим концертом, який підготували відомі полтавські творчі колективи.
“Преподобний отче Паїсію,
моли Бога за нас…”
У день вшанування пам’яті преподобного Паїсія Величковського, 28 листопада, Святійший Патріарх Філарет очолив Божественну літургію у Полтавському Свято-Успенському кафедральному соборі. Участь в урочистому богослужінні взяли митрополит Білгородський і Обоянський Іосаф, митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, ректор Київської православної богословської академії, митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Єпіфаній, архієреї з інших єпархій. Після Божественної літургії Святійший Патріарх звернувся до вірян із пастирським словом – і перед прихожанами, ніби живий, постав мовчазний, всіма думками занурений у Святе Письмо хлопчик із полтавської священицької родини Петро – майбутній християнський подвижник, відроджувач старчества, засновник Іллінського скиту на святому Афоні, ігумен найбільшого у ХVІІІ столітті Нямецького (Румунія) православного монастиря Паїсій Величковський.
Святійший Патріарх Філарет закликав вірян прагнути досягти хоча б краплини тієї чистоти, якою було сповнене серце нашого видатного земляка й небесного заступника, боротися у власній душі зі спокусами, що їх кожного дня снує перед нами тьма – у гніві, заздрощах, осуді ближнього. “Господь прощає кожного грішника, який кається, – говорив вірянам у перший день Різдвяного посту Святійший. – Маємо пам’ятати, що людина створена для Вічності”.
Під куполами Свято-Успенського кафедрального собору відбулося й нагородження достойників полтавської громади – лауреатів Полтавської єпархіальної премії (УПЦ КП) імені преподобного Паїсія Величковського. Цього разу ними стали протоієрей Миколай Храпач, ректор Полтавського національного університету ім. В. Г. Короленка Микола Степаненко, перший проректор Національного університету “Острозька академія” Петро Кралюк, професор Київської православної богословської академії Дмитро Степовик, редактор газети “Вечірня Полтава” Володимир Марченко та художник Кім Скалацький, автор ікони Паїсія Величковського, яка минулого року була освячена в Свято-Успенському соборі й за посередництвом якої наш великий земляк чує звернені до нього молитви й просить для нашого краю Божої милості.
Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”
[1]