[1]Подробицями своєї футбольної кар’єри поділився півзахисник “Ворскли”, вихованець полтавського футболу Володимир Чеснаков.
– Володимире, коли ти тільки-но починав грати у футбол, то займав позицію атакувального центрального півзахисника.
– Так визначив тренер. Він вважав, що мені на цій позиції буде зручніше. А ось коли переїхав із Глобиного, де починав оволодівати футбольними азами, до Полтави, то тут наставник перевів мене на місце опорного півзахисника. Згодом пробували мене і як центрального захисника.
– Взагалі на полі для тебе, що переважає – потяг до атаки чи гра у захисті?
– Це залежить від матчу. Якщо ти добре зіграв захисником – подобаються його функції. Вийшло все гаразд у середині поля – думаєш, що й це – твоє.
– Тобто краще бути універсалом?
– Нам ще Микола Петрович Павлов казав, що коли футболіст може грати на кількох позиціях – це плюс і для команди, і для самого спортсмена. Тоді більше шансів потрапити до основного складу.
– Але, коли ти захищаєш свої ворота, відповідальність значно вища. Позаду тебе – лише воротар. У цьому плані опорному півзахиснику легше?
– Згоден повністю. Відповідальність зростає у рази. Одна неточна передача – і, якщо воротар не виручить, може бути гол.
– А от свій перший забитий м’яч за “Ворсклу” пам’ятаєш?
– Звичайно. Я його забив запорізькому “Металургу”. Ми тоді програвали 0:1 і уже в компенсований час мені вдалося зрівняти рахунок.
– На останніх хвилинах матчу ти також засмутив воротаря “Волині”?
– Так. Тоді Артем Громов обіграв ледь не півкоманди суперника, але йому пробити не вдалося. У потрібному місці й у потрібний час опинився я.
– А скільки загалом м’ячів забив за “Ворсклу”?
– Я не слідкую так прискіпливо. Голів у мене небагато, хотілося б більше. Думаю, десь м’ячів п’ять забив.
– Дійсно, саме п’ять, з них два – під кінець матчу. Це свідчить про те, що береш на себе ініціативу, активно підключаєшся до атак у фінальній стадії, можеш вирішувати долю матчу і ведеш за собою команду.
– Нехай краще скажуть про це тренер чи вболівальники. Я тільки радий з того, що мої голи приносять команді очки. І, дай Боже, щоб так було й надалі.
– За час перебування у Полтаві запрошення до інших клубів були?
– Конкретних пропозицій не було. Плітки ж до уваги брати не будемо. Загалом я дуже задоволений, що граю у “Ворсклі”. Це – моя рідна команда. Я мріяв потрапити саме сюди, закріпитися у складі. Й тому дуже щасливий, що все так і сталося.
Григорій ГЕРАЩЕНКО
Журналіст
[2]