[1]Щоразу, коли випадає нагода поспілкуватися з Героєм України Олександром Григоровичем Коросташовим, та ще й не в офіційній обстановці профільних чи урочистих заходів аграріїв у Полтаві, а на території сільгосппідприємства, яке він очолює вже 36 років, де знає кожен метр землі, кожну цеглину господарських споруд та, власне, батьків і дідів кожного трудівника очолюваного ним сільгосппідприємства, дивуєшся його непохитній волі й самому йти, й сотні людей вести проти течії нашого надто зацикленого на прагненні збагачення будь-якою ціною сьогодення.
Сільськогосподарський виробничий кооператив “Батьківщина”, що у Котелевському районі, хоч і впевнено тримається в переліку потужних вітчизняних сільгосппідприємств, але дуже ж уже в нього “не вписується” – і живуть, і господарюють тут, як самі говорять, по-старому, зберігши все краще від минулих колгоспних часів: великий колектив, у якому не знають скорочень, ефективні методи стимулювання праці, забезпечення співробітників житлом, відповідальність за розвиток соціальної сфери.
У СВК “Батьківщина” зберегли й успішно розвивають тваринництво. Тут утримують 3,5 тисячі великої рогатої худоби, понад 2 тисячі свиней, а ще є вівчарство, птахівництво. На молочнотоварній фермі №2 третій рік діє сучасний доїльний зал на 600 корів, є плани з його розширення, говорить голова “Батьківщини”, депутат обласної ради Олександр Григорович Коросташов.
– Тваринництво сьогодні неприбуткове, – констатує він із гіркотою, – але мусимо вистояти – людям потрібні робочі місця. Я належу до того покоління керівників, для яких село – не тимчасове місце заробітку, а – Батьківщина. Якби хто хазяйнував на моєму місці “по-сучасному”, то вже б спродав усю худобу, закупив на виручені кошти надпотужну сільгосптехніку, найняв для її обслуговування не більше тридцяти для наших семи з лишнім тисяч гектарів землі механізаторів і сіяв тільки соняшник та кукурудзу. Але в нас сьогодні близько семисот членів кооперативу: майже порівну працюючих і пенсіонерів. І за кожного душа болить. Мене часто запитують, коли керувати господарством було легше – коли “партія вела” чи тепер? То тоді найбільшим моральним тягарем були постійні партійні вказівки й контроль, а сьогодні мені найтяжче від усвідомлення того, що поруч є люди, які пропрацювали в господарстві й три, й чотири десятиліття, та є навіть ті, хто трудився ще у роки після визволення краю, вони віддали тяжкій селянській роботі все життя, а що – їм? Переживання про те, як сплатити за газ і електроенергію із мізерних пенсій? Отож намагаємося хоча б по можливості про них турбуватися.
Доброю підмогою пенсіонерам “Батьківщини” стають зерно, без якого в селянському домашньому господарстві не обійтися, і продукти харчування, які видаються на майнові паї, а також із нагоди свят. На початку листопада в конторі вже було складено перелік продуктових подарунків до Дня працівників сільського господарства, у кожному наборі – півтора кілограма меду, шість літрів олії, по три кілограми круп трьох видів.
Ніколи в сільгосппідприємстві не залишають наодинці з бідою людей, які потребують вартісного лікування. Кошти їм виділяють із майнових паїв. У такий спосіб допомагають також батькам, які не справляються самотужки з оплатою за навчання дітей у вишах. За час керівництва господарством Олександра Григоровича Коросташова для “Батьківщини” у Котельві побудовано понад 300 будинків, і намірів згортати цю ініціативу немає й сьогодні. У добротних оселях від “Батьківщини” продовжують святкувати новосілля. Отож і не дивно, що у колективі кооперативу нині багато не корінних котелевців, а приїжджих людей, які перебралися у цей куточок Полтавщини у пошуках реальних перспектив.
– Надане житло люди можуть викупити в господарства, переважно так воно й відбувається, – розповіла заступник голови правління СВК “Батьківщина” з економічно-комерційних питань Любов Іванівна Березка. – Але право на це з’являється після того, як людина пропрацює в господарстві не менше року й зарекомендує себе як сумлінний працівник. Тоді бригадна рада конкретного підрозділу, а вони в нас діють у кожному підрозділі, звертається із відповідним клопотанням до правління кооперативу й оформляється договір викупу на 10 років. Ціни на це житло майже втричі нижчі від тих, які виставляються на ринку житла. Окрім того, є ще й пільги для сімей, у яких у господарстві працюють не одна, а дві особи чи, наприклад, якщо родина багатодітна. І люди, звісно, зацікавлені.
Про згадані бригадні ради Любов Березка розповідала журналістам уже, певно, сотні разів, адже з’явились вони в господарстві ще в 1980-х роках і так прижилися, що ефективнішого способу дисциплінувати й заохочувати колектив, здається, годі й вигадувати. Бригадні ради щомісяця визначають коефіцієнт трудової участі (КТУ) кожного працюючого, й за підсумками багато хто отримує доплати до зарплати. Без надбавки залишаються порушники трудової дисципліни, які наступного разу перед тим, як поконфліктувати в колективі чи зумисне запізнитися на роботу, вже думають і про небажані втрати в гривнях.
У тваринницькій галузі сільгосппідприємства сьогодні задіяно близько 170 чоловік, переважно це люди молодшого покоління, говорить заступник голови правління кооперативу з тваринництва Анатолій Іванович Пелих. У минулому він – завфермою із 25-річним досвідом, тож добре може порівняти, наскільки змінились умови праці тваринників із впровадженням сучасних технологій: зокрема на молочнотоварній фермі №1 встановлені молокопроводи, на молочнотоварній фермі №2 діє доїльний зал.
– Іншим став сам розпорядок робочого дня. Раніше бувало, що й о п’ятій ранку люди вже їхали на ферму, тепер починаємо працювати переважно о сьомій годині. Звісно, це полегшення. Працівників ми підвозимо й на роботу, й з роботи, виділений спеціальний транспорт. На фермах є їдальня, де люди можуть безкоштовно поснідати й пообідати.
А ще в кожному підрозділі кооперативу є свій садок. Саджання дерев – особливо дорога для Олександра Григоровича Коросташова справа, якою він опікується вже багато років. Біля однієї з ферм росте, мабуть, тисяча плодових дерев. Урожай садовини люди збирають для себе – хоч відразу смакуй, хоч на зиму заготовляй. Окрім п’яти їдалень, які діють на території господарства, СВК “Батьківщина” забезпечує продуктами й дві котелевські школи – № 2 та № 7. Харчуються учні 1–8 класів безкоштовно. Старші школярі й учителі платять за смачний повноцінний обід… 50 копійок. Господарство виділяє для харчування школярів м’ясо, молоко, мед, овочі. Картоплі в кооперативі вирощують небагато, але це жодним чином не позначається на меню у шкільних їдальнях – бульбу сільгосппідприємство закуповує і наділяє своїх підопічних безкоштовно. Ну а після смачного та калорійного обіду діти продовжують навчання у класах, ремонтом та технічним оснащенням яких також давно вже займається “Батьківщина”. Перед початком кожного навчального року кооператив дарує дітлахам по 2 сучасних шкільних класи – з новими меблями, мультимедійною дошкою…
Котелевську ЗОШ
І ступеня № 7 керівництво кооперативу свого часу врятувало від закриття. Приміщення перебувало в аварійному стані, й про жодну реконструкцію уже не йшлося, адже всі розуміли, які це значні витрати. Отож “Батьківщина” взяла їх на власні плечі. А минулого року турботами господарства в Котельві при Свято-Троїцькій церкві з’явився ошатний духовно-просвітницький центр, в якому діє зокрема й недільна школа для дітей. Настоятель храму отець Василій та отець Роман розповіли, що її відвідують близько 20 хлопчиків та дівчаток.
– Це був подарунок нашій церковній громаді до 200-ліття храму, яке відзначалося минулого року. Раніше ми тулилися в приміщенні, що більше нагадувало стару хатинку, а тепер маємо навіть зал для засідань, – говорить отець Роман. – Звісно, відрадно мати таких благодійників, як Олександр Григорович Коросташов, адже він приходить поцікавитися життям парафії і без святкових нагод. А вона в останні роки все більше поповнюється молоддю, при храмі в нас діє молодіжний хор, в якому співають і школярі-старшокласники, й студенти.
Народна пісня на повний голос лунає у Будинку культури СВК “Батьківщина”. Тут працюють три улюблених котелевцями самодіяльних колективи – “Козаки”, “Надвечір’я” і “Дивоцвіт”. Причому кожному артисту-аматору господарство виплачує, так би мовити, гонорар, дотримуючись того принципу, що за всі старання люди мають отримувати винагороду. Художні керівники самодіяльних ансамблів працюють на штатних посадах, а віднедавна у них з’явився колега – дитячий хореограф. Це на прохання батьків, які на загальних зборах у школі вирішили, що їхні діти несправедливо обділені таким фахівцем. Ну а поновлювати справедливість тут традиційно “доручають” Олександру Григоровичу Коросташову, тож звернулися за допомогою до правління кооперативу. І в сподіваннях не помилилися. Проводити заняття з юними танцюристами можна буде і в Будинку культури, в якому проблем із опаленням не знають.
Отак під крилом “Батьківщини” із волі її керівника вистачає місця й старшим селянам, і молоді та малечі.
Вікторія КОРНЄВА
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”
[2]