2 листопада православні християни прийдуть до храмів, щоб пом’янути покійних родичів.
Батьківських субот протягом календарного року – шість. Димитріївська відзначається у найближчу суботу перед днем пам’яті великомученика Димитрія Солунського (8 листопада) і має свої історичні особливості. Започаткував її князь Димитрій Донський після Куликівської битви (1380 рік), тож довгий час вона присвячувалася поминанню полеглих воїнів. Перша письмова згадка про Димитріївську суботу як про день поминання покійних родичів датується ХV століттям.
Молитва за покійних – це наша головна й неоціненна допомога тим, хто пішов за межу вічності й не може більше засвідчувати свою відданість Христовій вірі добрими вчинками. Прийти до храму на богослужіння потрібно напередодні батьківської суботи ввечері. У цей час відправляється велика панахида. Всі тропарі, церковні піснеспіви та читання присвячені молитві за померлих. Вранці в поминальну суботу служиться заупокійна Божественна літургія, після якої настає час загальної панахиди.
У ці дні свічки слід ставити не до ікон, а до Розп’яття, на спеціальний столик, що називається “канун”. Для церковного поминання парафіяни пишуть записки, в яких вказують імена покійних. Крім того, як пожертвування в храм прийнято приносити продукти – хліб, солодощі, фрукти, овочі… Можна приносити борошно для просфор, кагор для здійснення літургії, свічки й олію для лампад. Але м’ясних продуктів чи міцних спиртних напоїв до церкви не несуть. Пожертви також роздаються після освячення незаможним, адже християни вірять, що людина, яка отримала це частування, помолиться перед трапезою “за всіх, що тут нині поминаються”. Можна також подавати милостиню бідним із проханням згадати в молитві спочилих.
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.
[1]