Багатогалузеве сільгосппідприємство “Андріївка” Диканського району має 1432 гектари ріллі та ще 300 гектарів сінокосів і пасовищ. Керівник агроформування Павло Мороз, який господарює на цих землях уже чверть століття, говорить: “Знаєте, у чому перевага таких “середняків”, як ми? Село тримається за рахунок базового господар- ства…”
Павло Дмитрович зустрів нас на порозі затишного сучасного офісу, який так і кортить за звичкою назвати конторою. Він очолював у Андріївці ще колишній колгосп імені Енгельса. Розповідає, що у пік будівництва тоді навіть не завжди встигав у поле чи на ферму: наприкінці 1980-х в селі прокладався водогін, асфальтувалися вулиці, велася газифікація. Для селян побудували 36 житлових будинків. Так склалося, що й нині директор сільгосппідприємства опікується і водогоном, і дорогами, і всіма сільськими проблемами.
– Чому господарство багатогалузеве? – продовжує розповідь Павло Мороз. – Та тому, що у нинішніх умовах важко щось прогнозувати. І якщо зосередитися на вузькій спеціалізації, можна й прогоріти. От, скажімо, цьогоріч і зерно, і соняшник подешевшали відсотків на 30. Але приблизно на такий же відсоток подорожчало молоко. Ось так і маневруємо. Та це лише одна причина. З іншого боку, саме багатогалузеве господарство дозволяє на таких невеликих угіддях забезпечити Андріївку, де мешкають близько 400 чоловік, постійною роботою. Більше того, доярок та механізаторів підвозимо із сусідніх сіл – Нелюбівки, Ландарів, Надежди. І визначити, яка галузь вигідніша, неможливо, адже вони між собою взаємопов’язані.
Павло Дмитрович зазначає, що у структурі посівних площ більше 30 відсотків – кормова група. Це переважно багаторічні та однорічні трави, які не виснажують грунти, а навпаки – збагачують, що дозволяє вести землеробство не лише без втрат, а навіть з нарощуванням родючості землі. Тваринництво, де більше половини собівартості виробленого належить кормам, дуже залежить і від якості рослинницької продукції, і від її кількості. На початок нинішнього зимово-стійлового періоду господарство із запасом забезпечене соковитими і грубими кормами високої якості.
Із майже 600 голів ВРХ на тутешній фермі утримується 160 корів. Механічне доїння, молокопроводи, холодильники – все згідно з сучасними вимогами. Тут працюють 38 селян. Ще 7 чоловік – на свинофермі, де утримуються майже 400 голів свиней. Усього ж у СТОВ “Андріївка” постійно працюють близько 80 чоловік.
Середній розмір земельного паю андріївців становить 3,9 гектара. При розрахунках за оренду землі беруться до уваги інтереси і бажання кожного пайовика: оплата проводиться коштами, продукцією, послугами. Як підкреслив директор СТОВ, згідно з договором, регулярно і своєчасно.
Не забуті добрі традиції колгоспних часів щодо підтримки соціальної сфери села.
– Директор школи, – запевняє Павло Мороз, – приходить до мене частіше, ніж у сільську раду. Ті кошти, що передбачені згідно з договором на соціальну сферу, – це одне. Але якщо, скажімо, у спеку в школі зламався холодильник, то придбання нового ми вирішили за дві години. А, за підсумками року, кращі учні місцевої школи – переможці предметних олімпіад, творчих конкурсів, спортивних змагань – отримують від господарства премії. Не скупимося й на новорічні подарунки школярам. Та й здешевлення харчування, фінансування ремонтів у школі й садочку, розчистка вулиць від снігу, впорядкування сміттєзвалища – це також наш клопіт.
Із сільською радою укладено угоду, згідно з якою за 1 гектар ріллі СТОВ “Андріївка” вкладає у соціальну сферу по 50 гривень. У додатку до угоди детально розписано, скільки коштів потребує кожен об’єкт.
Про людей – працьовитих, сумлінних і дбайливих – Павло Мороз сказав так:
– Називати одних і не згадати інших буде неправильно. Хтось працює краще, хтось із об’єктивних причин не може трудитися, як то кажуть, на всі сто. Але всі наші люди варті поваги.
Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”
[1]