Тисячі полтавців цими літніми днями потерпають не тільки від спеки, а й від алергії, і навряд чи здогадуються, що саме спричиняє це захворювання. Між тим, мабуть, найбільший алерген – амброзія полинолиста – буйним цвітом розростається попід житловими будинками, в садах, на узбіччях доріг, пустирях, луках, по берегах рік і ставків та в полезахисних смугах…
За словами начальника Державної фітосанітарної інспекції в Полтавській області Віталія Назаренка, площі забур’янення цією карантинною рослиною в нашому регіоні сягають
30 тисяч гектарів. За сприятливих умов стебло амброзії виростає до 2 – 2,5 метра, за зовнішнім виглядом вона схожа на коноплі, а за формою нагадує гіркий полин. Одна рослина може давати до 80 – 100 тисяч насінин, які в грунті зберігають схожість до 40 років. Ця рослина надмірно висушує і виснажує грунти та спричиняє загибель культурних рослин. Амброзія полинолиста поширена практично в усіх районах і містах області. Найбільші її площі, де запроваджено карантинний режим, – у Кобеляцькому (3,4 тисячі гектарів), Новосанжарському (1,2), Лубенському (0,56), Кременчуцькому (0,54 тисячі гектарів) районах. Водночас найефективніше знищують амброзію у Кременчуці та в Нових Санжарах, де цей напрямок роботи очолюють керівники міста й селища.
Тільки в цьому році фахівцями фітосанітарної інспекції видано понад 500 приписів сільським радам та господарствам з приводу масового поширення амброзії. Однак у цьому питанні є певні проблеми, зазначив Віталій Назаренко, адже інспектори зазначеної служби надсилають подання керівникам міст, районів чи господарств, а вже ті протягом доби повинні приймати розпорядження про запровадження карантинного режиму, що виконується не завжди.
Оскільки в межах населених пунктів та потенційних пасовищ для худоби застосування гербіцидів для знищення амброзії неможливе, чи не єдиним методом боротьби з нею залишається скошування цієї карантинної рослини. Застосовують проти амброзії й бішофітну воду. На жаль, поки що далеко не всі з належною увагою ставляться до необхідності боротьби з амброзією, констатує Віталій Назаренко. Між тим, цей алерген розширює свої “повноваження” й розмножується на нових площах. Особливо шкідливий для здоров’я людей квітковий пилок, а саме з серпня й до настання заморозків триває період цвітіння амброзії.
Керівник обласної фітосанітарної інспекції також наголосив, що у цьому році в області спостерігається засилля американського білого метелика – шкідника лісових і плодових дерев. До “харчового раціону” метелика, точніше гусені, яку він породжує, входить листя близько 250 дерев, значною мірою фруктових. Тож, якщо не розпочати своєчасну боротьбу з цим шкідником, можна залишитися без шовковиці, яблук, груш, слив, вишень, винограду й інших фруктів та ягід, застерігає Віталій Назаренко.
До речі, через масове поширення американського білого метелика карантинний режим уже запроваджено у 8 районах Полтавщини, а площі, які займають пошкоджені ним дерева, сягають 300 гектарів. Значно поширений американський білий метелик у Кобеляцькому (40 гектарів) та Гадяцькому (25 гектарів) районах. За рік він розвивається у двох, а то й трьох поколіннях. Кожна самка метелика здатна відкласти протягом 1–2 днів від 200 до 2000 яєць, тож колонії гусені шкідника часто призводять не тільки до ослаблення, а й до загибелі окремих рослин. При об’їданні листя плодових дерев урожайність знижується до 20 відсотків, а при 75-відсотковій ураженості гусінню урожай практично відсутній. До того ж волоски гусені можуть викликати в людей алергічні реакції. Ознаками пошкодження є наявність павутинних гнізд на деревах. Типовим місцем живлення американського білого метелика є насадження в населених пунктах, на присадибних ділянках, у парках, садах, уздовж доріг. Джерелом заселення шкідника залишаються і лісосмуги, де концентрується більшість гнізд метелика.
Боротися із засиллям білого американського метелика можна двома методами: проведенням хімічного обробітку дерев або ж зрізанням та спалюванням гілок уражених дерев.
Віталій Назаренко висловив сподівання, що керівники відповідних структур, громадяни не залишаться осторонь важливої справи – збереження довкілля – і протиставлять біологічним “агресорам” злагоджені дії.
Людмила ДАЦЕНКО
“Зоря Полтавщини”
[1]